Євгену Шинку було 13. Він народився в Зноб-Новгородському на Сумщині. Спершу навчався у ліцеї, а згодом перейшов на індивідуальні заняття вдома. Через проблеми з кишківником та слухом із ним окремо займалися реабілітолог, психолог, допомагали вчителі. Хлопець цікавився електротехнікою. Зокрема, під наглядом тата збирав гірлянди. Любив компʼютерні ігри.

Батько виховував Євгена та його молодшого брата Максима самостійно. Коли Олександр Шинко одружився з Аліною Макухою, сини стали називати її мамою.

«Женя був добрим, дбайливим, чуйним та веселим хлопчиком. Дуже за всіх переживав. Допомагав мені розкачувати тісто на пельмені, а також пекти печиво», – сказала Аліна Макуха.

Життя Євгена відібрала російська армія 22 червня 2026 року. Ворог ударив по приватному будинку в селищі Зноб-Новгородське. Поруч не стало його тата Олександра, бабусі татової дружини Зінаїди, а 5 серпня в лікарні Києва зупинилося серце зведеної сестри Олександри.