Читати - https://booknet.ua/reader/algoritm-viboru-b455064?c=5054249 ❤️
— Привіт, — звернулася до Ліди — руденької дівчинки-баристи, з якою ми за цей рік вже встигли трохи потоваришувати, — мені як завжди.
— Привітики, зараз буде. Поки можеш присісти й почекати, — відповіла вона, як завжди, демонструючи ямочки на щоках, що з'являлися від широкої щирої усмішки. — Наприклад, — вона нахилилася і додала максимально тихо, — ти могла б почекати поряд з о-о-он тим персонажем, — вона непомітно стрельнула очима кудись углиб залу. — Не знаю, чи є у нього дівчина, але ти просто зобов'язана це з'ясувати. Щойно він зайшов, я одразу про тебе подумала. Типу... Бляха, у вас були б ду-у-уже гарні діти.
— О Господи, — прошепотіла я, ховаючи сміх у долоні. — Ти знову за своє?
Ліда була моєю персональною (але непроханою) свахою. Вона регулярно розповідала про нових “красунчиків”, які, на її авторитетну думку, потенційно підійшли б мені на роль супутника життя.
— Ти хоч подивись!