10. Ви писали, що деякі ваші старі роботи отримують на Букнеті «нове життя». Чи є книга з минулого, яку сьогодні ви переписали б практично повністю?

Так, це якраз книга "На глибині кохання". Оскільки я написала перший варіант в 12 років, то потім перша редактура відбулася у студентські роки, а зараз я теж вношу певні зміни, тому можна сказати, що книга має ті самі сюжетні повороти, але і місця подій, і імена героїв, і навіть деякі фрази змінилися. Також нове життя на Букнеті отримав роман "Життя після" (там майже нічого не змінювала, хоча прекрасно знаю, що він точно неідеальний, і зараз я би написала інакше). І багато оповідань.
На сто відсотків нічого не переписую, бо старі книги — привіт з минулого. Це мій досвід, це показує мені власний зріст, і це дітки. Такі, якими вони є❤️

11. Чи використовуєте ви власний життєвий досвід у своїх сюжетах? І де проходить межа між «це вигадка» та «ой, це вже занадто схоже на реальність»? 😄

Звісно! Люблю спостерігати. Люблю писати про те, що бачу. Бо в реалістичній прозі все має бути знайомим читачу: краєвиди, люди, відчуття... Я інколи жартую, що краду людей😂
Але ніколи не списую все. Так, може бути прототип, але найчастіше я беру в книгу характер/ситуацію/вчинки/зовнішність. А далі вже герой поводиться, як йому заманеться, це не я🙈
Межі іноді стираються насправді.

12. Якби вам дозволили на один день опинитися всередині будь-якої вашої книги — яку б обрали і ким хотіли б бути?

Класне питання! Точно не хотіла би в "Життя після")))) Хотіла би у "Водійці для Дикого" в момент пропозиції, в тій самій локації — це одна з моїх улюблених локацій на Одещині — ну, звісно, на місці Вероніки, не Аслана)))))

13. Який ваш герой найбільше схожий на вас характером? А хто — ваша повна протилежність?

Кожна героїня дещо схожа на мене, бо я ж маю розуміти, про що пишу... Проте я дуже стараюсь робити їх різними і не схожими на мене))))
Найбільше, мабуть, Вероніка з "Водійки для Дикого". Або мені просто хотілося б бути схожою на неї;) Бо я її дуже люблю.
Протилежність — Аня з "На глибині кохання".
Але найкраще порівняти можуть мої друзі, які читають книги))

14. Чи може автор закохатися у власного героя? І чи траплялося вам потім ревнувати його до героїні? 😉

Без закоханості у власного героя не вийде ні-чо-го. Як написати почуття героїні, якщо тобі не подобається герой?) Доведеться закохатися, хочеш ти цього чи ні!))
Ревнувати до героїні — ні) Бо частково ж я і є героїня😏

15. Найпровокаційніше питання: якби потрібно було обрати — ідеальний чоловік у реальному житті чи ідеальний герой у власному романі, кого б ви обрали?

Ідеальних не існує ані в житті, ані в романах) Але я може прийняти всі недоліки і там, і там. Тож обираю ідеального з терпимими недоліками в житті😁

16. Чи є тема, яку ви ніколи не наважитеся використати у своїй книзі, навіть якщо вона чудово працюватиме для сюжету?

Так, бо слова — і друг, і ворог. І кожне може стати не лише спасінням, але й твоїм катом.
Однозначно не буде надто моторошних сцен, бо книга (на мою думку) має приносити задоволення, а не суцільний біль. Незалежно від жанру.

17. Читачі іноді дуже емоційно реагують на вчинки героїв. Чи доводилося вам змінювати сюжет або ставлення до персонажа через реакцію аудиторії?

Ох, оскільки я сама належу до занадто емоційних читачів, я їх чудово розумію! Ні, сюжет точно не змінюю, хіба що трішки. В цьому є плюс публікації книги в процесі. Якщо я бачу по відгуках, що читачки здатні придушити героя, то я йому вдома нашепочу: "Камон, любий, зупинись трошки, нас не зрозуміють"🤭

18. Який коментар читача під вашою книгою ви пам’ятаєте досі?

Він не один... Пам'ятаю багато приємних коментарів, вдячна кожному, хто знаходить час, щоби залишити добрі слова! Це без перебільшень безцінно!♥️
Першим, що згадала, є коментар читачки про те, що вона ВПІЗНАЛА місцевість, яку я описувала, бо, виявляється, вона недалеко живе... І її вдячність за те, що вона ніби повернулася в рідні місця... Це мене зворушило!❤️

19. Якби ваші герої могли сісти з вами за один стіл і поставити вам по одному запитанню — хто б поставив найприємніше?

Денчик сто відсотків😏

20. І наостанок: що ви хочете, щоб читач відчув після останньої сторінки вашої книги — метеликів у животі, сльози, бажання закохатися чи негайно взяти наступну книгу? ❤️

Я хочу, щоб читач відчував це все і навіть більше!))) Може, я трохи жорстока авторка, але я тішуся, коли читачки пишуть, що вони дочитують зі сльозами на очах🫢
Бо це свідчить про те, що книга достукалася до сердець, що з героями не хочеться прощатися, бо їх полюбили. Особисто для мене це найкращий маркер гарної книги — людські емоції... Не відмовлюся, якщо читач відразу захоче відкрити наступну мою книгу, АЛЕ! Бувають такі романи, після яких треба трошки оговтатися. Тож я не проти, якщо після моїх читач буде вимушений зробити невеличку паузу на перекур і на подумати..)))

♥️♥️♥️♥️♥️ за прекрасні питання! Було дуже цікаво!❤️