— І які в тебе думки з цього приводу? — запитала Аня з ентузіазмом. Ми присунули столик до дивана й пішли до ванної помити склянки.
— Та які тут можуть бути думки, — мляво відповіла я, витираючи склянки чистим рушником. — Мабуть, треба їхати. Якщо тут таке коїться. Правильно люди кажуть, нехай ще й гроші повертають. Що це за відпочинок? Якась божевільня...
— Як це їхати? — обурилася Аня, ледь не випустивши посуд із рук. — Тобі хіба не цікаво, чиїх рук це справа?