Обіцяний спойлер:
Яким же було моє здивування, коли я прочитала перші слова “Аланіє, кохана!”. А дочитавши, вилаялась і підхопилася з ліжка. Що задумувала Аланія? Що ще незаконного встигла зробити? І головне, що з цим робити мені?
Першим імпульсом було показати лист Кірка Раніелю, навіть зробила кілька кроків у напрямку виходу, але вчасно згадала, що саме було написано в листі. А Ран тільки перестав розмовляти зі мною через губу, якщо прочитає цього листа, точно ж неправильно зрозуміє. Сказати, що те все робила Аланія версії 1.0 — я не зможу. Перечитавши послання, задумалась. А що такого там власне написано? Незаконне плетіння я розвіяла, Рану шкодити не збираюся, а Кірка можна ще раз відшити, якщо з першого разу не зрозумів. Кивнувши сама собі, зім’яла аркуш і озирнулася навколо. Погляд наштовхнувся на полум’я свічки, але я відкинула ідею спалити папірець, ще на вистачало щоб Ран прибіг на запах диму. “А якщо не вогонь, то вода”, — подумки нахвалюючи свою кмітливість, пішла розмочувати папірець у раковині.