Принесла візуал і спойлер на майбутню главу:
— Нічого вашого розміру наразі немає, — відбрила темна.
А я почала дратуватися. Ковзнувши поглядом вішаками з сукнями, одразу побачила щонайменше три підходящих варіанти. Тицьнула у фіолетову, строгу, з воротом стійкою.
— Я візьму ось цю, — твердим тоном сказала я, також не вичавлюючи з себе лицемірну привітність.
— Зарезервовано, — сходу відбила подачу та.
Я, підійшовши впритул, прошипіла:
— Благословлю… та так, що довго мене ще згадувати будете.
Вона несподівано схвально гмикнула і подала мені сукню:
— Сказала як проклятійниця, може й гідна носити наші кольори. Десять золотих.
— У мене десять хвилин, допоможіть одягти.
— Золотий зверху, — швидко зорієнтувалася та.
— Два, якщо дасиш з собою кефру, на двох! — просипіла я з нутрощів сукні, намагаючись швидше протиснутись у отвір.
— Угода.
— Як тебе звати?
— Лайза.
— Я — Лана. Лайза, благаю, давай швидким шерсом! Питання життя і нормального життя.
📖 Подарунок для некроманта