На жаль, після 1991 року Захід дав Росії аванс у вигляді контролю над радянськими ресурсами та ядерним арсеналом. Це була фундаментальна помилка. У момент найбільшої слабкості Москви євроатлантичні еліти чомусь злякалися провести необхідну й навіть обов’язкову деімперіалізацію потенційного монстра. Надалі неформальною політичною традицією стало поблажливе ставлення до спроб відновлення Росією радянської концепції. Це мотивувало Рф атакувати тих сусідів, які не хотіли повертатися до «совка».

Сьогодні міф про «велику Росію» тримається лише на інерції та викривленні карти у проєкції Меркатора. Рф, безумовно, – це клаптикова конструкція із сотень народів, що скріплена вкрай агресивним державним насильством. Як історичний проєкт Рф мертва: репутація обнулена, перспективи згоріли, попереду – деградація.

Ми платимо надто високу ціну за демонтаж російської імперії, але альтернативи немає. Заходу треба зробити правильні висновки: помилка 1990-х має бути виправлена не поверненням до діалогу з Москвою, а звільненням поневолених народів і територій разом із ліквідацією інструментів агресії.