А от і розв'язка, яку, якщо чесно, я очікувала... хоча й не зовсім так реалізовану. Але правдиву. Тим, хто найбільш затребуваний, вмирати не можна... І з останньою серією мимохідь складається чимало пазлів. І чому в команді є король (який не те, щоб самопроголошений), і чому всі такі різні та кожен із унікальним даром, на перший погляд не дуже виразним (хоч ці неповторні якості компенсуються недоліками, та все ж життєво необхідні для команди), і скільки вже смертей пережив Тацуя (певне, він і є найпершим "героєм"), і багато іншого.

Як я вже згадувала, в тайтлі забагато аналогій на сьогодення, неначе автор чи копнув достатньо глибоко або ж сам брав участь у бойових діях (чи, принаймні, силових структурах), або ж хтось з його близьких чи родичів бачив достатньо, щоб розказати. За всією фентезі-складовою хоч-не-хоч, а пробивається суворий, щемкий біль навсправжки пережитого. Через це "Засуджені бути героями" для мене перекликаються із "86" - з тим же присмаком безвиході, стійкості попри все та тріпотливою надією.

Герої не вмирають...

Art by вже знайомого вам Mephisto і Mogpelo 😶‍🌫️
#Yuusha_kei_ni_Shosu