Бригада Нацполіції «ЛЮТЬ»

А ось і наша довгоочікувана премʼєра! 🎬✨

І ми запускаємо «Лютий подкаст» — проєкт про реальне життя, службу та людей бригади «Лють»🇺🇦

Ми говоритимемо про реальний бойовий досвід, труднощі, гумор та людей, які щодня роблять неможливе⚡️

У першому випуску — ексклюзивна розмова з командиром бригади, генералом поліції третього рангу Олександром Рашевським — справжнім бойовим офіцером, за плечима якого майже 30 років служби у війську та поліції: миротворча місія в Іраку, поранення, створення полку вогневої підтримки «Дніпро-1», оборона Донбасу та командування «Люттю».

Про пройдений шлях, цінність кожного бійця та бачення майбутнього нашої бригади — дивіться в ексклюзивному першому випуску👇
https://youtu.be/9zNDL1r6BoY

🛡 АНКЕТА | Instagram | Facebook | YouTube

Дружківка. Осінь 2026-го❤️

Ще зовсім недавно тут вирувало звичайне прифронтове життя. Кав’ярні, магазини, знайомі перехрестя й дороги, якими щодня їздили поліцейські, військові, волонтери, медики та місцеві.

Для багатьох наших бійців за роки війни Дружківка стала своєрідним хабом – місцем, куди заїжджали перед бойовими завданнями та поверталися після тривалого часу на позиціях.

У військторгах шукали шеврони на подарунок рідним, пили каву, поки чекали черги на Новій пошті, зустрічали знайомих, перекушували шаурмою, кілька годин перепочивали – і їхали далі.

Тепер місто змінюється буквально на очах.

Щоденні російські удари руйнують житлові квартали, магазини, підприємства та місця, які ще вчора були частиною повсякденного життя. Там, де були люди й машини, залишаються вибиті вікна, уламки бетону та понівечені будинки.

І найважче – після чергового удару впізнавати знайомі місця.

Дружківка ще живе. Тут залишаються люди, працюють служби. Але ворог методично намагається зробити з містом те саме, що вже зробив із Бахмутом, Мар’їнкою, Соледаром, Авдіївкою, Вугледаром і Торецьком.

Місто, яке за роки війни стало своїм для тисяч людей, сьогодні росіяни намагаються перетворити на руїни.

🛡 АНКЕТА | Instagram | Facebook | YouTube

🇺🇦 Президент України Володимир Зеленський відзначив державними нагородами шістьох бійців Об’єднаної штурмової бригади «Лють».

🎖️ За проявлену мужність в боротьбі з ворогом за незалежність України, Орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджені:
Руслан Климович (капрал поліції);
Микита Надрічний (старший сержант поліції);
Володимир Омельчук (старший лейтенант поліції);
Максим Стаднік (капрал поліції);
Володимир Ткачов (старший сержант поліції);
Микола Шахрай (лейтенант поліції).

Ці нагороди були заслужені кров’ю, витримкою та мужністю в запеклих боях з російським військом.

Щодня бійці «Люті» тримають визначені рубежі, знищують противника, стримують його просування та продовжують виконувати завдання там, де від їхньої роботи залежить ситуація на фронті та безпека в тилу.

Вітаємо наших побратимів із заслуженими нагородами.
Честь служити поруч!🫡

🛡 АНКЕТА | Instagram | Facebook | YouTube

Синій — Герой України⭐️

1 жовтня Президент України присвоїв лейтенанту поліції Олександру Устичу на псевдо Синій звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» — посмертно.

За цим званням — 17 років служби Україні. Збройні Сили, система МВС, Сили спеціальних операцій, а з перших днів створення бригади «Лють» — знову бойовий шлях.

Олександр воював у складі «Луганськ-1», згодом — батальйон «Еней».
Курдюмівка, Часів Яр, Торецьк — він був там, де було найважче. Отримував поранення, проходив лікування і знову повертався до своїх.

Свій останній бій Синій прийняв на Донеччині.

Під час евакуації пораненого та тіла загиблого побратима групу атакував FPV-дрон. Олександр отримав важкі поранення. Коли ще один дрон залетів в укриття, він схопив його за оптоволокно й зірвав атаку, врятувавши тих, хто був поруч. Наступний удар він прийняв на себе.

Сьогодні його ім’я назавжди серед Героїв України. Але для тих, хто служив поруч, він назавжди залишиться Синім — побратимом, який до останнього рятував своїх.

Пам’ятаємо.
Назавжди в строю.
Герой України Олександр Устич.

🛡 АНКЕТА | Instagram | Facebook | YouTube

Оксі — Герой України⭐

До Дня захисників і захисниць України, Президент України присвоїв капітану поліції Мирославу Ярмішку на псевдо Оксі звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» — посмертно.

Йому назавжди 23...🕯

Мирослав народився 25 вересня 2000 року в Кагарлику на Київщині. У 2021 році закінчив Національну академію внутрішніх справ і розпочав службу слідчим в Обухівському районному управлінні поліції.

Коли почала формуватися бригада «Лють», він свідомо обрав інший шлях. Із березня 2023 року служив у полку «Сафарі».

Разом із побратимами пройшов найважчі ділянки фронту, брав участь у бойових діях, був поранений. Після лікування повернувся до строю — до своїх побратимів.

12 липня 2024 року під час виконання бойового завдання у Торецьку Мирослав отримав поранення несумісні з життям.

За віддану службу та мужність він був відзначений нагородою Президента України «За оборону України», посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та присвоєно спеціальне звання капітана поліції.

Тепер його ім’я назавжди серед Героїв України.

Але для побратимів, рідних і друзів він передусім залишається Оксі — молодим хлопцем, який міг прожити ще ціле життя, але віддав його, захищаючи свою країну та її громадян.

Ми пам’ятаємо тебе брате.
Герої не зникають, поки про них пам’ятають.

Мирослав Ярмішко. Оксі. Герой України.

🛡 АНКЕТА | Instagram | Facebook | YouTube

Від офіцера — до генерала!

Сьогодні Президент України присвоїв командиру Об’єднаної штурмової бригади «Лють» Олександру Рашевському спеціальне звання генерала поліції третього рангу.

За цим званням — понад 25 років служби, миротворча місія в Іраку, боротьба з російськими окупантами у 2014 році, створення полку вогневої підтримки «Дніпро-1», а згодом — командування бригадою «Лють».

Для нас це не лише особисте досягнення командира, а й ще один крок до визнання внеску всього підрозділу у спільну боротьбу та майбутню Перемогу України.

Вітаємо, пане генерале!

🛡 АНКЕТА | Instagram | Facebook | YouTube

Турбота про тих, хто захищає Україну

Сьогодні, у День захисників і захисниць України, заступник командира бригади «Лють» Віталій Чебан провідав у лікарнях наших поранених побратимів.
У це свято найважливіше — бути поруч із тими, хто дістав поранення в боях і зараз проходить лікування та реабілітацію.

Віталій Чебан подякував бійцям за службу, вручив бойові берети бригади «Лють», як символ нашого братерства, вистражданий у боях. І наші хлопці носять його по праву. Також заступник комбрига нагородив хлопців почесними нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Хрест Хоробрих» та вручив цінні подарунки

Швидшого одужання та відновлення сил, брати. Дякуємо за службу та чекаємо в строю!

🛡 АНКЕТА | Instagram | Facebook | YouTube

Ми давно не живемо звичайними днями.

У них є тривоги, вибухи, безсонні ночі й новини, які боїшся відкривати. Але попри все життя триває – бо десь у цей самий час знов перевтомлені, у брудній формі, змушують цей день тривати.

Вони стоять там, де війна найближче, щоб вона не забрала ще більше. Вони теж втомлюються, бояться, сумують за своїми, хочуть додому й мріють про прості речі. Але залишаються на своїх місцях, бо за ними – ми всі.

За словом «захист» завжди стоять конкретні люди. Живі, справжні, зі своїми родинами, страхами, мріями й тими, хто чекає. Люди, які щодня віддають частину свого життя за те, щоб наше не зупинялося.

1 жовтня – День захисників і захисниць України. І сьогодні хочеться сказати: без вас не було б нічого.

Не було б того, що ми досі називаємо домом, своїм містом, своїм життям і своїм завтра. Дякуємо за кожен день, який ви для нас втримуєте.

🛡 АНКЕТА | Instagram | Facebook | YouTube

Рекорд на вершині: 1000 жимів на Говерлі в пам’ять про полеглих та зниклих побратимів⛰️

Бійці полку «Сафарі» разом зі своїм командиром Сергієм «Стронгом» Куриленком піднялися на найвищу точку України та встановили світовий рекорд.

Разом із поліцейськими на гору піднялися заступник командира бригади «Лють» Віталій Чебан, а також рідні наших загиблих та зниклих хлопців.

Усе залізо — штангу, диски, лавку (а це понад 120 кілограмів) — бійці тягнули на вершину власними руками й на своїх плечах.

Суть рекорду — виконати 1000 жимів 100-кілограмової штанги командою з 10 бійців на самій вершині Говерли. На все це хлопці витратили 58 хвилин і 11 секунд.

Результат офіційно внесли до «Книги світових рекордів» у категорії «Спорт».

Цей рекорд хлопці присвятили нашим полеглим побратимам і тим бійцям, які зараз вважаються зниклими безвісти.

Пам’ятаємо та чекаємо додому кожного.

🛡 АНКЕТА | Instagram | Facebook | YouTube