Якимось абсолютно магічним чином я почав читати цю книгу Токарчук паралельно зі зібранням поезій Вільяма Блейка, бо ці дві книги з'явилися в мене в один і той самий час.

Уявіть моє здивування, коли в процесі читання я почав натикатися на цитати Блейка, а потім і взагалі в сюжеті з'явився персонаж, що перекладав його поезії...

До речі, назва книги це теж цитата з Блейка. У перекладі Божени Антоняк це помітити дещо легше.

А загалом, у Токарчук ще б трохи і вийшло написати детектив, але як завжди вийшла притча. За це її і люблю

#отаквідгук@linrayn