— Мері, — усміхнувся Рейнар. — І що ж змусило вас вирушити в дорогу ще й на самоті?
— Замовлення принцеси, — знизала плечима. — Її наряди відшиваються у майстрині з Білогір’я…
— Хіба на всю столицю не знайшлося кравчині? — здивовано кліпнув Рейнар.
— Моя пані обожнює ексклюзивні та витончені сукні. Незабаром осінній бал, тож…
— Все зрозуміло. Еліара пихата та капризна дівка, така сама як й батько-король. Вибачте, Мері, може ви й звикли до своєї господині, але таких примх я не розумію.
— Нічого, — стримано відповіла я. Ніде правди діти, чути таке про себе було дуже боляче та неприємно, але я стиснула зуби та ледь помітно усміхнулася.
— До речі, я знайомий з пані Алістерою. Вона дійсно гарна майстриня. Тож, принцеса буде задоволена. До Білогір’я ще чимала відстань. Не боїтеся самі подорожувати? — схиливши голову вивчав мене Рейнар. На що це він натякає?
— Дякую за турботу, шановні. Але така подорож для мене не перша. Я не слабка дівчинка, й не потребую супроводу. Ми з Каштаном впораємося самі, — твердо промовила я.

Читати тут:
https://booknet.ua/book/yak-pozbutisya-princesi-b460286