🩷🩷🩷🩷🩷🩷15%
— Підглядаєш, Леді?
Його голос — низький, трохи хрипкий.
Я ковтаю повітря, намагаючись приховати дурнувату усмішку.
— Можливо.
Він робить кілька кроків до мене. Вода ще стікає з нього, залишаючи мокрі сліди на джинсах. Його очі — яскраві, глибокі, у них грає той самий вогонь, що запалює мене зсередини. Я відчуваю, як все моє тіло реагує на цього красеня, і це вже не просто голод — це потреба.
— Щось цікаве побачила? — питає він, спинившись зовсім близько.
— Можливо, — відповідаю тихо, і навіть цей звук здається занадто гучним.
— Хочеш торкнутись?
Я відчуваю, як моє серце гупотить об грудну клітку .
— Можливо, — прошепотіла я.
Рівер бере мою руку і кладе собі на груди. Під долонею — гаряча шкіра, що пульсує від важкої фізичної праці. Його серце б’ється швидко, сильно, як скажений жеребець. Він прикриває очі, наче ловить цей дотик у пам’яті.
— Доброго ранку, Жеребчику, — кажу я.
— Доброго ранку, Леді, — відповідає він, не відпускаючи моєї руки.
Розплющує очі і легенько стискає мої пальці, підносячи їх до своїх губ, торкаючись кінчиків. Цей поцілунок короткий, але від нього мене проймає струмом.