Я зробила ще один крок убік, щоб стати ближче до води.
І тієї ж миті нога «поїхала». Я навіть не встигла злякатися. Лише змахнула руками, судомно роздумуючи, що робити, але в такі моменти мій мозок вимикався і перед очима виникав туман.
Світ різко нахилився. Перед очима мигнуло мокре каміння, біла піна водоспаду. Тіло вже летіло вниз, коли хтось міцно схопив мене за передпліччя і різко смикнув назад.
Я врізалася комусь у груди й відчула під ногами тверду землю. На кілька секунд заплющила очі й перестала дихати.
А коли розплющила, зрозуміла, що мою руку міцно стискала долоня Дениса, інша лежала на талії, не дозволяючи навіть похитнутися, не те що впасти. Ніздрі його розширювалися, щелепа була так напружена, що сіпнулися жовна.
— Ти нормальна? — різко запитав, міцніше стискаючи пальці на моєму лікті.
Я підняла на нього очі.
Вперше за всю нашу прогулянку на його обличчі не було й натяку на усмішку. Вперше бачила його таким розлюченим.
Аж сльози підкотилися до очей… Що я зробила? Я ж не спеціально…
— Я…
Але голос не слухався, я відкрила і закрила рот. Озирнулася. Лише тепер зрозуміла, що якби він стояв на метр далі та не встиг би підхопити мене, я б уже, мабуть, розбила об каміння і обличчя, і ноги, і все на світі…
— Я ж сказав, що слизько, — тихіше промовив він, дивлячись в мої очі. І потім додав: — Злякалася?
Я кивнула. І тільки тоді він розтиснув пальці й відпустив мене.
📖"Руда для масажиста"
Post #12970
52
- 🥰 3
- ❤ 2