— Ти завжди брешеш?
— Ні, тим, кого люблю я завжди кажу правду.
— Ого… виявляється пан Скеля все ж таки когось любить. І хто це? — він неабияк здивував мене своєю відповіддю.
— Моя молодша сестра.
— І все? В твоєму маленькому кам’яному серці любові більше не вмістилося? — кидаю глузливо, подаючись вперед, ближче до нього. Моє власне серце вже забодали скажені метелики.
У мене паморочиться в голові, а в роті повно слини, через те, що він дуже смачно пахне. А ще мою шкіру… кожен її міліметр поколює від бажання торкнутися до нього. Найдивніше, що Радомир попри свої недавні натяки — тримає свої руки при собі.
— Серафімо, це все, що тебе тривожить? Твоя мати і моє тісне серце?
"Бійся своїх бажань" Читати тут:
https://lnk.booknet.ua/01m39c7rjwr2e5h9gsevb02g3q