💞07.10 — роман «Куди веде серце» зі знижкою 17%💞

— Зоряно, ти дуже вродлива, — прямо сказав Євген. І ще не встигла вона відповісти, як додав: — І раз нам обом не хочеться тут бути, то… Може, до мене?
Кілька секунд їй щелепи не здатні були рухатися. А коли оговталася, випалила:
— Ти ж сам мене щойно захистив, а тепер таке говориш!
— Так він до тебе чіплявся, а я ввічливо пропоную.
— Тоді я ввічливо відмовляю!
Треба ж, прямим текстом запрошувати до себе дівчину, яку знаєш три хвилини!
— Отже, далі стоятимеш тут?
— Постою ще. Може, вийду на вулицю.
— Там страшно і темно.
— Може, це приставучим хлопцям страшно. А я темряви не боюся.
Євген всміхнувся краєчком губ. Помовчав трохи, а тоді сказав тихо, по-змовницьки:
— Ти знаєш, що сьогодні найкоротша ніч у році? Мине швидко — і як не було. Все, що трапляється в такі ночі, — як не було.
— І?
— І це спроба номер два запросити тебе провести цю коротку ніч разом.

📚ЧИТАЙТЕ РОМАН ТУТ📚: https://booknet.ua/reader/kudi-vede-serce-b452237?c=4997683&p=1