Виїхала за ворота міста й востаннє обернулася.
Я виросла у стінах палацу, блакитні вежі якого було добре звідси видно, й нечасто бувала за межами королівського двору. Не бачила як живуть прості містяни чи селяни, не бувала на ринках та не ходила до школи, не гралася з сусідськими дітьми. Всім наукам мене навчали вчителі, що приходили у палац. Навколо мене постійно були слуги, няні, батьки. Я не знала іншого життя. Єдине, що мені приносило радість — це прогулянки верхи, хоч й ті під наглядом конюха на королівському ранчо.
І тепер, коли переді мною широка ґрунтова дорога, було одночасно радісно та страшно від того, що чекає на мене попереду. Чи зможу я впоратися? Чи всі будуть до мене такими добрими, як дядько Стівен та його син? Навряд чи. А ще я не знала — чи варто мені представлятися справжнім іменем, чи все-таки стати на деякий час служницею Мері?

👉 "Як позбутися принцеси"
https://booknet.ua/book/yak-pozbutisya-princesi-b460286