— Що?! — я миттєво спалахнула, наче сухий сірник від самої лише іскри. — І ти туди ж?! Натякаєш, що я слабка жінка й не готова зустрітися з труднощами?! Та що ти взагалі собі дозволяєш! Я тобі не ця ваша… як її там, пані! Що ти взагалі про мене знаєш?!
Але замість того, щоб вступити зі мною в словесну перепалку, цей варвар знову ввімкнув свого невихованого приборкувача.
— Тихо-тихо, пані, — з абсолютно нестерпним спокоєм пробасив він і знову поліз гладити мене по спині своєю долонею завбільшки з добру лопату. — Знаю поки тільки те, що характер у тебе — ще та вибухонебезпечна суміш. Утім, у нас тут, у горах, таких жінок вистачає, справа звична. Тож впишешся… якщо не злякаєшся.
І цей чорт мені підморгнув! Натурально так, із ліниво примруженою нахабною посмішкою!
Читати Кохання з витримкою. Норовлива для Тараса