— Що в тебе? — поцікавилась, заглядаючи в передбачення Вадима. — "Всьому свій час" Хм, як багатозначно.
Я зіронізувала, тому що це така розмита порада, яка підійде будь-кому, і почала розгортати свій папірець, нічого "надзвичайного" не очікуючи там побачити.
— Не треба так скептично ставитись до передбачень, — зауважила жінка, а я і її слухала в піввуха, читаючи напис. — Ви обрали саме те, що вам потрібно в цей момент.
— Ой, а в мене тут помилка:"Краще журавель в руках, ніж синиця в небі". Правильно ж тримати синицю!
— Для кого правильно? — пильно глянула жінка, від чого я знітилась.
— Ну, прислів'я так говорить.
— Хай собі говорить, а у вас передбачення: у вас журавель в руках — тримайте його міцніше,— на кінці фрази ця незнайомка усміхнулась, розвіюючи гнітючу атмосферу.
— Зрозуміла, Лізо, тримай свого журавля! — закинув руку мені на плечі Вадим. Йому точно сподобалось трактування мого передбачення, він же як завжди це приміряв на себе.