А все таки, то де ж той знаменитий сенс життя?
Я його щороку так шукаю серед листя..
Частина з нього вже давненько почала гниття,
Але частина з нього все ж вціліла.
Стільки розмов і проб знайти це нереальне щось,
І скільки ніг все ж збито у погоні.
Так дивно бігти на те світло, немов лось,
А в результаті збиті всі коліна у поклоні.
Та перед чим вклонятись? Перед марой?
Коли біжиш, не знаючи за чим?
Не довго в темпі стати самому примарой,
Не довго, і залишиться лиш дим.
Я не буду вже казати, що сенс знаходиться у дні,
Адже у днях лишень знаходиться тривога.
Та мабуть варто пам'ятати, і тобі й мені,
На щастя чи на жаль, тут не одна дорога