В цілому книга мені сподобалась, задум цікавий.
"Кінець Другої світової війни. Сиріл Конрой розбудовує справжню імперію нерухомості, яка виводить його родину з бідності до неабияких статків. І перше, що він робить, розбагатівши — купує Голландський дім, розкішний маєток у філадельфійському передмісті. Однак те, що мало стати сюрпризом для дружини й початком нового, ліпшого життя, натомість запускає зворотний відлік до цілковитого занепаду їхньої родини.
Літописцем цієї драми стає син Сиріла, Денні. Їх із сестрою, кмітливою й гострою на язик Мейв, виганяє з дому мачуха. Двоє підлітків, які виросли в просторому домі з прислугою, опиняються в злиднях і швидко усвідомлюють, що можуть покладатися лише одне на одного. Цей нерозривний зв’язок зберігає їм життя… і руйнує їхнє майбутнє.
«Голландський дім» — це історія втраченого раю, яка ставить непрості запитання про любов, самопожертву і прощення, про те, ким ми є і ким хочемо себе бачити. Ви можете смакувати цей роман поволі чи прочитати його якнайшвидше, щоб дізнатись, чим же все закінчилося, але Денні і Мейв однаково залишаться з вами надовго."
Але є нюанси
🤷♀️ Оповідь не має сильної драматичної напруги. Авторка передає історію дуже рівно — в мене не виникало яскравих емоцій. Можливо тому, що розповідь веде чоловік – текст більш стриманий, чим якби він був написаний від жінки.
Злидні, які згадуються в анотації, – явно перебільшені. Тут більше йдеться про психологічні травми, ніж про реальні фінансові труднощі. Герої не опиняються в безвиході, як можна було б очікувати.
Ця історія про:
✔️дитячі травми, і до чого вони призводять у дорослому життя
«Ми ніколи не розуміємо, що саме нас формує, поки не озирнемося назад»
✔️невдалі подружні взаємини
✔️стосунки брата й сестри, які рано втратили батьків
✔️образи й прощення
✔️життя минулим
«Те, з чим ми нічого не можемо вдіяти, ліпше викинути з голови».
✔️і, звісно, голландський дім — як окремий персонаж, з яким цікаво знайомитись
Ще мені не вистачило метафоричності й краси тексту. Він легко читається, але не дає глибини, яку я люблю у книгах. Тому сьогодні майже без цитат 😕
Сильні сторони
Книга підійде для читання й обговорення на клубах. Стиль тексту такий, що його навряд закинуть, і можна довго дискутувати про теми батьків, дітей, стосунки та інше. До речі, у кінці книги є запитання для книжкового клубу. Вперше таке бачу, але ідея класна.
Також сподобалося гарне оформлення — кольоровий зріз, портрет головної героїні. Цікавий факт — портрет намалював американський художник Ноа Сатерстром. Його з Енн Петчетт познайомила Донна Тартт. Енн показала художнику лише дві сторінки з описом картини, і за три дні він створив портрет. Оригінал досі висить у письменниці вдома 🖼
Фінал та підсумок
Думаю, що кінцівка зайде не всім, але мені сподобалася. Здається, що в житті саме так і буває. А з цими персонажами по іншому й бути не могло.
Це хороша історія про родинні стосунки, любов і втрату, але без «вау»-ефекту. Це не той маст-рід, який радила б читати всім. Але для спокійного приємного читання підійде.
Оцінка – 8 ⭐️ з 10.
Книготерапія 📗Підписатись