Анотація натякала, що книга буде не дуже проста.
"Прокидатися. Висовувати голову з холодної води, витріщати очі в небо і ляскати ротом. Лякатися. Придумувати собі якийсь ґрунт, землю, основу. Відрощувати ноги, вуха. А опісля — прибиватися до двоногих риб. І скоса поглядати на воду, сумніваючись у правильності своїх рішень. Головний герой — чи то людина, чи то риба. Відбився від косяка, вигадує собі землю, викидається на берег і намагається йти далі, шукаючи мету. Усе в світі говорить з ним. Море, ліс, люди, речі, будинки. А людей навколо нього щодня дедалі менше, вони зникають невідомо куди. Чи це паранормальний феномен? Чи свідомість героя грає з ним у дивну гру?"
🤷♀️ Але я не думала, що вона виявиться настільки незрозумілою для мене. Половину я подолала швидко. Не дивлячись на депресивний сюжет та дещо гнітючий стиль, була цікава зав'язка зі зникненням людей, голосами (місцями мені згадувався другий Бот Кудрука).
"Я уважно придивився і зрозумів, що переді мною його вже немає. Лише тіло. Залякане тіло, що не розуміє нічого, а сам він молюском ховався в тріщинах будинку."
"У всього був невидимий рот, який постійно шепотів у мене. У цьому світі говорило все, кожна його частина, кожен квант і кожна планета, кожна думка і кожна людина. Все окрім мене. Я був величезним вухом."
❓ І якби все продовжувалося б в цьому дусі, напевно мені б сподобалося. Дуже кортіло дізнатися, що ж цими людьми, куди вони зникають?
Взагалі автор пише гарно, використовує цікаві та влучні метафори.
«Так важко було заткнути рота, з якого сипалися, як крупа з дірявого пакета, слова, пояснення, вибачення, питання, реакції, реакції на реакції, реакції на що завгодно. Але де я був у цих реакціях? Потрібно зупинитись, перестати реагувати. Почати слухати себе. Повернути мову риб. Мовчати.»
"Вона дивиться мені у вічі. Через спину, коли я йду. Через двері, через вікна, через дорогу."
Але у другій частині стало забагато химерності (остаточно впевнилася, що це — не моє), філософії, хаосу, незрозумілих подій та персонажів. Тож від другої частини й фіналу я не отримала задоволення, і як підсумок — розчарувалася в книзі. Вийшло 6 ⭐️ з 10.
"Ти, напевно, теж себе питав. «Для чого це все?»... І проблема цього питання в тому, що на нього немає правильної відповіді...
...І знаєш, що ще гірше?...
- Є інше питання, ще тривожніше... Що ти робитимеш, коли дізнаєшся, для чого це все? Погодишся? Приймеш відповідь? Чи будеш опиратися?"
Книготерапія 📗Підписатись