Цей психологічний роман розповідає про стосунки зрілого чоловіка та 15-річної дівчини Ванесси. Оповідь ведеться від головної героїні, причому у двох часових лініях — коли все тільки почалося та через 17 років, коли Ванесса вже стала дорослою жінкою.
"2000 рік. Яскрава й амбітна Ванесса заплутується в романі з Джейкобом Стрейном, сорокадворічним викладачем англійської літератури. 2017 рік. Стрейна звинувачують у сексуальних домаганнях. Переосмислюючи події сімнадцятирічної давнини, Ванесса розривається між минулим і теперішнім. У її свідомості тісно переплітаються спогади і травми дорослої жінки із хвилюваннями дівчини-підлітка. Вона має вирішити: то було кохання чи її просто використали? Еротичний захват чи нездоровий потяг? Чи була вона готова до таких стосунків, коли їй було лише п’ятнадцять."
🥺 Для мене ця книга про насильство, травму, маніпуляції, газлайтінг, контроль, розбещення неповнолітніх, педофілію, психологію жертви, депресію, вплив травми на доросле життя. І ніяк не про любов, хоча Ванесса роками намагалася сама себе цьому переконати.
"Він сам сказав — зі мною все було інакше. Він мене кохав, кохав."
"Я хочу того, що передує сексу. Хочу, щоб він піклувався про мене."
"Повільне заведення у вогонь. Чому всі так бояться визнати, що це може бути дуже приємно? Коли тебе розбещують, це значить, що тебе люблять, ставляться як до делікатної, дорогоцінної речі."
Ванессі було дуже важливо, щоб її любили та піклувалися про неї. Так буває, коли в дитинстві не вистачає уваги батьків. У випадку Ванесси я не зрозуміла, чому так сталося — наче вона мала нормальну родину, яка переживала за неї.
"Усю дорогу додому я лежу на задньому сидінні, дивлюся на дерева, на срібні черевця листків, на лінії електропередачі та знаки шосе. У кузові тріпоче під вітром брезент, яким накриті мої речі. Батьки дивляться просто себе. Здається, до їхньої злості й горя можна торкнутися пальцями. Я розтуляю рота увібрати їх, ковтнути повністю, щоб глибоко в моєму животі вони перетворилися на провину."
🤷♀️ Хоча після оприлюднення роману з вчителем, мати Ванесси закрила очі саме на корінь проблеми та не намагалася знайти психологічну допомогу. Тож можливо Ванесса все ж таки відчувала холодність матері? А можливо вплинуло відлюдне життя та відсутність друзів.
Мені сподобалося, як книга написана. Вона дозволила побувати в голові жертви-Ванесси, побачити дуже детально хід її думок, переживання та почуття. Ванесса наче постійно намагається розібратися в собі, але при цьому довго вдається до самообману — навіть спочатку не розповідає про цей досвід психотерапевту. Бо якщо наважитися побачити правду, перейти від заперечення до усвідомлення, це може бути дуже боляче.
"Думаю про те, як ті, хто вдається до насильства, самі були його жертвами в дитинстві. Кажуть, це цикл і з нього можна вийти, якщо добряче попрацювати. Та я надто ледача, щоб виносити сміття, надто ледача для прибирання. Ні, все це не про мене. Я ж не жертва насильства, все не так."
"Я не можу втратити те, за що так довго трималася, розумієш? Обличчя в мене кривиться від болю, з яким я все це виштовхую. Мені просто дуже потрібно, щоб це була історія кохання, розумієш? Дуже, дуже потрібно. Бо якщо це не історія кохання, що тоді?"
💖 Книга точно сподобається любителям психології. Я зазвичай таке люблю, але в цьому випадку здалося, ще деякі речі аж занадто пережовуються, деталізуються, а читання затягується. А от екшену не вистачило.
Щодо емоцій — вони точно виникнуть, але переважно негативні. Ну а які ще емоції можуть викликати дії педофіла-маніпулятора? Проте, такі книги варто читати для розуміння психології маніпуляторів та їх жертв — щоб вберегти від цього своїх дітей.
Оцінка 8 ⭐️ з 10.
Книготерапія 📗Підписатись