🏫 Для мене було одкровенням та приємною несподіванкою, що роман давно входить у шкільну програму. Ми його не читали — я б точно запам'ятала сюжет цього автобіографічного твору.
"Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.
Герой роману «Тигролови», молодий український інженер-авіатор Григорій Многогрішний, катований, голодний, засуджений на 25 років ув’язнення, втік по дорозі до концтабору прямо посеред суворої сибірської тайги. Майор НКВС Медвин — «професійний тигролов» — розпочинає полювання на втікача…"
Анотація натякає на пригоди, але окрім екшену, в романі багато красивих описів природи, любові до Батьківщини та українського народу, справжнього кохання. А ще він написаний чудовою, витонченою мовою.
"Сонце, відбите снігом, сліпило очі. Тайга стояла дивна, мертва, як заворожена. І лише письмо слідів та слідів на снігу промовляло до тих, хто умів читати, що тут далеко не порожньо."
"Вже не ревіла оркестра і вже нікого не було - то ревів водоспад, а над ним у веселковім сяєві стояла Наталка. Горда, як королева; буйна, як вітер; радісна, як сонце; мерехтіла очима і сміялась, закинувши голову, махала рукою туди, до вершечка кедра… Королева!! Ось вона справжня, свавільна, і горда, і прекрасна, як богиня… І чиста, як богиня. Його королева! І… не його королева. Його біль. Його туга…"
🆓 Ця книга про репресії та страждання українського народу, але при цьому не депресивна. Роман надихає на боротьбу за своє щастя й свободу.
"Уся! Уся його Вітчизна ось так — на колесах поза геттю, розчавлена, розшматована, знеосіблена, в корості, в бруді... розпачі!.. Голодна!.. безвихідна!.. безперспективна!.. Стискав зуби, аж но набрякли щелепи."
"Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми, що тут пройшли… Ми тебе переслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили, — тисячі нас замучених, закатованих…"
А на ці дві фрази, які ви скоріш за все чули, можна спиратися у важкі моменти:
"Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи!"
"Сміливі завжди мають щастя"
Неможливо повірити, що роман написано за 14 днів — але про це свідчать численні джерела.
Вважаю, що книгу варто читати всім українцям. Оцінка 10 ⭐️ з 10.
Книготерапія 📗Підписатись