🔥 Чудова книга, яка змогла задіяти майже весь спектр моїх емоцій. Чіпляла, обурювала, примушувала хвилюватися.
"Змінюються історичні декорації, та психіка людини залишається майже незмінною. Чи не так само, як головний герой роману Яків Михайлюк, і тепер людина часом розчаровується в юнацьких ідеалах і сходить на шлях вигоди, індивідуалізму й чуттєвих насолод? Чи не так само шукають деякі жінки успішного заміжжя, не гребуючи задля цього нічим? Чи не такою самою залишається у віках батьківська любов?
Володимир Винниченко в романі «Записки Кирпатого Мефістофеля» досліджує питання розуму й інстинкту, сім’ї та розлучення, опіки над дітьми й абортів, обов’язку та особистих бажань, закоханості й любові, високих поривань і загрузання в болоті повсякденності. Тонкий психологізм роману ставить його на один щабель із безсмертними творами світової класики."
Особливо вразили:
📍Актуальність
Навіть не віриться, що книга написана більш як сто років тому. Порушені проблеми, які окреслено в анотації, актуальні і зараз.
"Що ж таке моральність? Моральність це рожева пудра на законах природи."
"Сім’ю не можна зруйнувати збоку. Вона завжди розпадається з середини."
"Як це погано, паршивенько, шаблонно: коли мужчину образить кохана жінка, він починає пити й виробляти бешкети; коли жінка ображена, вона зараз же спішить зрадити його з іншим мужчиною.”
📍Мова
Книга написана прекрасно, час від часу я просто провалювалась в ці описи та насолоджувалася.
"Закоханий у Київ, я блукаю по зелених кучерявих, шепотливих його вулицях. Милий, тихий, задумливий красень! Каштани обсипають рудавим цвітом дахи вагонів трамвая. Нема ніде такого життя в лініях вулиць, як у нього. Ніде нема такої ласкавої чепурності, природної охайності, грайливості! Він подібний до якогось великого гарного звіра, який бозна-коли слідкує за собою."
"Я думаю про те, що я страшенно самотній. Самотній же тому, що нікого не люблю. Найпевніша ознака самотніх та, що вони нічого й нікого не люблять. І коли я слухаю людей, що жаліються на самотність і запевняють, що вони люблять, я думаю про себе: бідолахо, тобі для чогось хочеться переконати мене, що в тебе в гаманці одночасно порожнеча й цілі скарби."
📍Герої
В книзі багато персонажів: головний герой Яків (Кирпатий Мефістофель), три жінки, з якими в нього стосунки (Соня, Шапочка та Клавдія Петрівна), друзі та клієнти Якова.
І всіх автор зміг створити об'ємними, справжніми — зі своїми особливостями та слабкостями, моральними орієнтирами та психологічними травмами. Навіть маніпулятора Якова Винниченко зображує не повним злодієм, показує його внутрішню боротьбу та пориви творити добро.
"В мене знову з'являється бажання струснути цю застиглу незайманість, занепокоїти самовпевнену святість, внести нелад у ці точні рухи, слова, мисочки, статуетки.”
"Через що така наївна несправедливість — упадання перед матір'ю, що любить свою дитину? Хиба не сама мати повинна дякувати за те, що їй дано любити, дано носити в собі стільки ласки, стільки живої тривоги, гордощів, пестощів, здатности віддати себе на катування?"
"Вони хороші жінки, але вони зроблять із дитини як-небудь дрантя себелюбне й нікчемне. — Через що? — Через те, що, крім звірячих почувань, у них нема нічого. Вони дрижать над нею, лижуть її, цілий день вовтузяться, а, в дійсности, вовтузяться для себе, а не для неї."
📍Фінал
Останні сторінки книги були дуже напруженими. О, вас точно не залишать байдужими деякі події! Важко було здогадатися, як все закінчиться — бо від Кирпатого Мефістофеля можна було очікувати всього.
"Все дурниця: і мораль, і кохання, й життя, є тільки — сам біль. Та ще хиба смерть. Через кілька десятків літ і я, й Шапочка, й міліони чесних і нечесних, розумних і дурних, рабів і панів, усі будемо лежати в землі і гнити. Чи варто ж ради такої коротенької хвилини хвилюватися, соромитись, виправдуватись? Рятуйся, хто може! От єдиний справедливий закон!"
Фінал вийшов для мене несподіваним, а книга залишила багато вражень та роздумів. Оцінка 10 ⭐️з 10.
Книготерапія 📗Підписатись