Книга мені дуууже сподобалася. Я очікувала насамперед наукову фантастику, але це і технотрилер, і антиутопія. Оповідь напружена, періодами моторошна, складно відірватися! 🔥
"2141 рік.
Людство на Землі ще не оговталося від хвороби клодис, що призвела до найбільшої за пів століття пандемії, коли з’являється новий патоген, який інфікує винятково вагітних жінок. Група вчених-імунологів намагається з’ясувати, що він таке і чи пов’язана його поява з нейтринними спалахами, зафіксованими довкола планети.
Чисельність населення марсіанських Колоній перевищує сто тисяч мешканців, і третина з них — народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукомісткій економіці Марса і змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ці зміни ставлять під загрозу саме існування Колоній."
До «Колонії» я читала у Кідрука лише «Ботів». Враження були неоднозначні. Сюжет мене зацікавив, але були питання до логіки та окремих рішень. Потім навіть запитувала автора, чи буде продовження. Він відповів, що вже переріс ту історію. І тепер, після «Колонії», я дуже добре розумію, що він мав на увазі.
«Колонія» — це зовсім інший рівень. Вражає скільки знань і досліджень стоїть за цією історією, масштаб роботи, яку автор провів. Генетика, медицина, фізика, колонізація Марса, геополітика, соціальні процеси — все прописано настільки детально й переконливо, що світ роману здається реальним 👍
“Колонія на Марсі мала стати взірцевою спільнотою, що позбулася всього найгіршого із Землі, але стала строго контрольованим суспільством, де купка багатіїв забороняє всім іншим робити будь що, що нібито загрожує спільним інтересам.”
“Не хочу нікого лякати катастрофою планетарного масштабу, та ми зобов’язані бути чесними самі із собою: спершу треба полагодити цей світ — і лише потім вирішувати, чи заслуговує хтось жити в ньому двісті чи триста років.”
“Ми не вступаємо в епоху епідемій, — обірвала її Ронна. — Епідемії були завжди. Ми вступаємо в епоху невиліковних інфекцій, а це означає, що світ скотився до точки, у якій накопичені за чотири сотні років знання про хвороби стають не потрібними. Вони більше не допомагають рятувати людей.”
Цікаво (і боляче) читати про війну з Росією і про те, як автор бачить подальший розвиток подій, майбутнє України та світу 🇺🇦
“Сумніваюсь, що запитання «навіщо» тут має сенс. Це росіяни, пане президенте. Безглуздо оцінювати їхні рішення з раціонального погляду.”
“Постфактум вони, звісно, щось виглядають. Вибудують теорію, чому так трапилось, так само, як це робили історики впродовж десятиліть після Голокосту, Бучі чи Маріуполя у марних спробах з’ясувати, як люди опускаються до масового знищення інших людських істот.”
"Росіяни планують новий напад на Україну і цього разу не повторюватимуть помилок, який припустився Путін і Сєчін у ХХІ столітті. Леон каже, що Росія серйозно налаштована влаштувати бійню, для якої знищення Маріуполя видаватиметься дріб'язковим інцидентом. Українці, певна річ, чинитимуть опір, а ось світ довкола них – ні."
Єдиний мінус для мене — книга дуже важка й об'ємна, читати незручно, і з собою її не візьмеш. Також у виданні є схеми та ілюстрації. Для когось це бонус, але мені вистачило тексту.
Фінал залишає більше запитань, ніж відповідей. Добре, що продовження вже є, і вже скоро я його прочитаю. Шкода лише, що третю частину доведеться чекати 🙏
“Бувають моменти в житті, коли ти нічого не можеш змінити, коли почуття безсилля підточує тебе з середини. Проте ти не повинен зупинятися. Бо коли випаде нагода що-небудь змінити - а вона обов’язково випаде, повір, - ти мусиш бути готовим.”
Тішить, що в нас є автори такого рівня, і що цю книгу читають не лише в Україні, а й за кордоном.
Якщо любите масштабну наукову фантастику, де є не лише космос і технології, а й напружений сюжет та багато тем для роздумів про наше майбутнє — дуже раджу!
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись