Зараз я приблизно на екваторі книги Ангеліни Буковської «Повертаю собі себе» і захотілося поділитися першими враженнями.

Це дуже нестандартний нонфікшн. Принаймні поки що книга читається як відверта особиста історія. Авторка починає з дитинства, поступово показує свій життєвий шлях, перше кохання, у якому її не обрали, і підводить до важливого моменту усвідомлення: так далі жити вона більше не може.

Саме на цьому етапі я і зупинилася. І мені дуже цікаво, що буде далі 🔥

Під час читання не раз ловила себе на думці: як же так можна настільки відсувати себе на другий план? Як можна так мало цінувати власні потреби, почуття й бажання?

Проте, якщо трохи цікавитися психологією, слухати історії інших людей або просто уважно придивитися до себе, стає зрозуміло: у багатьох із нас є сфери, де ми теж не обираємо себе.

Було багато співчуття до авторки. Бо перед нами талановита, яскрава, непересічна людина, яка довгий час ніби не бачила власної цінності 😭

Тож читаю далі, щоб дізнатися, як саме авторка проходитиме цей шлях повернення до себе після такого важливого усвідомлення.

Книготерапія 📗Підписатись