Перша (і єдина повністю) прочитана у відпустці книга. Сподобалась, але без особливого захвату. Вже читала в авторки «Вітер знає моє ім’я» і вона зайшла мені більше.
"Віолета дель Вальє народилася 1920 морового року, у час, коли інфлюенца й війна, а потім велика депресія назавжди змінили людське життя навколо й далеко за межами її рідної країни. Тоді багатодітна родина змушена була покинути звичний просторий «дім з камеліями» і шукати прихистку в сільській глушині, в магічній красі дикої природи"
«Віолета» — це сповідь столітньої жінки. Історія починається однією пандемією й закінчується іншою. Ми бачимо все життя героїні: дитинство і зрілість, кохання й байдужість, втрати й травми, стосунки з чоловіками, дітьми, пошуки себе.
Авторка підіймає багато важливих тем. Є тут і боротьба жінок за свої права в Латинській Америці, і політичні події, і домашнє насильство, і тема залежностей, і сексуальності у різному віці 🔥
І, звісно, наведено якісь інсайти й висновки Віолети:
«Є час, щоб жити, і час, щоб вмирати. А між ними — час, щоб згадувати».
«Життя — це не те, що ми прожили, а те, що ми пам'ятаємо, і як ми це пам'ятаємо, щоб розповісти його».
«Я навчилася приймати удари долі, бо не мала іншого вибору. Ти або стаєш сильнішою, або ламаєшся».
«Справжня любов — це не просто пристрасть, це готовність бути поруч, коли весь світ обертається проти тебе».
«Минуле — це не просто спогади, це фундамент, на якому ми будуємо своє майбутнє».
Книга читається легко, сюжет доволі цікавий, але мені не вистачило якоїсь глибини чи емоцій ☺️
Втім, якщо любите сімейні саги, жіночі історії, романи про дорослішання, старіння, кризи й трансформації — думаю, книга може вам сподобатися.
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись