Як виявилось раніше, багатьом книга не зайшла. От і мені не дуже. Я наче і розумію її цінність як явища — модерний український роман, цікава форма, але читацького захоплення не виникло.
"«Майстер корабля» — дебютний роман українського письменника Юрія Яновського, за основу якого автор взяв власний досвід роботи на Одеській кінофабриці. У сюжеті можна впізнати мистецьку богему того часу: режисера Олександра Довженка, директора Одеської й Київської кінофабрик Павла Нечеса, художника, архітектора, одного із засновників Української академії мистецтв Василя Кричевського. Це історія творчості, кохання, буремної епохи появи кінематографа й життя Одеси початку минулого століття."
Перша половина читалася доволі нудно. Було складно втримувати увагу, але я все ж продовжила — і в другій частині стало цікавіше. Втім, навіть там залишилося відчуття, що чогось не вистачає.
У книзі багато описів побудови корабля — і це якраз те, що мені було найменш цікаво. Я очікувала більш «морського» настрою, але для мене він тут майже не відчувався 🌊
Стосунки між героями наче мають чіпляти, але мені не вистачило глибини і залучення. Герої не стали близькими, історія — не зачепила.
Текст хаотичний, є відчуття різких переходів і сумбурності, що є рисами модерного роману. Але через це ускладнювалось сприйняття.
З того, що сподобалося — ідея з коментарями синів оповідача, які читають фрагменти мемуарів. Виглядає як цікавий діалог поколінь. Для свого часу це, ймовірно, дуже нестандартне рішення.
Літературознавці кажуть, що в модернізмі головне не ЩО написано, а ЯК. До цього питань нема:
"Це був такий час, який буває в кожного, хто вперше полюбить. Його ніколи потім не можна відновити, хоч би ви зцілували всі губи і пройшли б усі школи любовної науки".
“Перед морем завжди почуваєш себе ніби винуватим за те, що мало живеш. За те, що малий такий. За гнів і хвилювання.”
“Треба засвоїти раз назавжди, що, стоячи на місці, людина рухається назад. Завше відчувати на щоках вітер шляхів. Бачити попереду просторінь. "
“Ми не почували жодного сорому, бо там, де панує смерть, тіло вважається прекрасним і досконалим, всі одвічні питання — ясними й зрозумілими, а людські бажання — дрібними.”
Тож загалом — розумію, чому цей роман важливий, але задоволення від сюжету не отримала 🤷♀️
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись