Трохи неоднозначні в мене враження від твору. Почну з того, що сподобалося.
Передусім, чудові описи природи, особливо моря. Аж захотілося теж посидіти біля, подивитися на воду. Як і головна героїня, я обожнюю море!
"Море шуміло, дрібні камінці торохтіли, зачеплені хвилею, немов порікували, що їм не дає спокою химерна вода. "
"Море привабило мене. Воно розстилалось ген-ген, широке, спокійне і ніжно-рожеве. Я запрагнула того рожевого спокою, він мені був конечне потрібний після втоми сього дня."
Сподобалась атмосфера твору взагалі. У ньому змальована Ялта кінця ХІХ століття: курортний простір, де відпочиває й лікується інтелігенція, де люди багато гуляють уздовж моря і мають час для роздумів.
Відчувається, що це написано з власного досвіду. У творчості Лесі Українки часто з’являється Крим, адже письменниця багато часу проводила там: відпочивала, лікувалася і спостерігала за життям курортного середовища 🌊
Тож у тексті багато психологізму і рефлексій головної героїні.
"Мізантропія не в моїй натурі, але часом буває, що хочеться на який час втекти від людей власне для того, щоб не почати ненавидіти їх. "
Звісно, під час читання виникали власні спогади про Ялту ☀️
Але дещо мене тригерило. У творі є й інша героїня — панночка з москви. Вона змальована доволі неприємною: зверхньою, поверховою, не дуже розумною. (Так, вони не змінюються😃 ).
"Професії у неї не було. "Зимой я выезжаю, а летом уезжаю", – казала вона. "У нас в Москве", – так починалась кожна її розмова, а кінчалась: "Ах, ваша противная Ялта!""
"Та я й взагалі не люблю вашого "прекрасного" моря; як дивлюсь на те коливання, то якось тошно робиться. Мені здається, що то більше так, для годиться розпадаються: ах, море! ах, море! А як сказати по щирості, – вода, та й годі. Ми не земноводні…"
І попри зображення панночки в такому ключі, постійні згадки москви зараз викликають не надто приємні відчуття, про "них" взагалі не хочеться чути й читати 🙊
Ще одне спостереження: Леся — наша перша письменниця, тож я очікувала чогось неперевершеного. Але мені не здалося, що це оповідання сильніше за деякі інші тексти зі збірки. Наприклад, оповідання Олена Пчілка з цієї ж книги, на мою думку, цікавіше.
Тож загалом «Над морем» — атмосферний і психологічний текст із чудовими описами природи. Але сказати, що я від нього в захваті, не можу. Буду читати далі твори Лесі Українки, бо я впевнена, що серед них є ще багато сильніших і потужніших текстів 🇺🇦
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись