Продовжую знайомитися з українськими письменницями, а саме з малою прозою у книзі «Шалені авторки» видавництва Віхола 🌟
«Три долі» — файна повість: глибока, психологічна й емоційна.
У центрі історії — три дівчини, подруги, кожна з яких проходить свої випробування. Через їхні історії авторка розмірковує про кохання, пошук щастя, долю, вибір і самотність.
«Спитала я тоді: що то за життя наше? І нащо чоловік живе? Пощо у світ родиться? Живе на муку — родиться на смерть. Нічого шукати, ні по чім боліти — усе проходить, як дим, усе минає, як зілина...»
Мене вразило, як точно й тонко змальовані жіночі характери. Цікаво спостерігати, які різні дівчата і як по-різному складається їх життя. Десь своєю поведінкою вони підбішували, бо занапащали своє життя через чоловіка.
«Я ждатиму, — промовила Катря: — я терпітиму. А ждала вона так, як от пташки сидять у клітці, — що вже нікуди летіти, то б'ються, де зачинені».
А якою чудовою мовою пише авторка! Вона одночасно легка для читання й багата, образна 🎶
(Факт, який мене досі дивує: Марко Вовчок народилася в росії, але переїхала в Україну і тут вивчила українську мову. І настільки її опанувала, що стала частиною українського літературного канону. Навіть Тарас Шевченко називав її своєю «донею». А дехто не вірив, що вона пише сама.)
«Коли людина любить, вона не питає, чи варто любити»
«Гірка їй доля судилася! — Гірко даремне кохати, — промовила Катря, — гірко даремне дожидати, а ще гірше не кохати й не дожидати!».
Хоч повість написана ще у XIX столітті, вона й сьогодні звучить доволі актуально. У ній можна знайти і роздуми про людські стосунки, які не змінюються століттями, і водночас зазирнути в повсякденне життя українців того часу.
Раджу звернути увагу 🔥
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись