Ну що ж, це було сильно! Тепер я розумію, чому ця родинна сага принесла Томасу Манну Нобелівську премію з літератури і чому її вважають однією з найвизначніших родинних саг ХХ століття.
Це масштабний роман — і водночас надзвичайно уважний до деталей. До інтонацій, пауз, внутрішніх конфліктів ❓
"«Будденброки. Занепад однієї родини» — епохальна родинна сага Томаса Манна, що стала однією з найвизначніших книжок XX століття і принесла автору Нобелівську премію з літератури. Це глибока, багатошарова історія трьох поколінь родини Будденброків — поважного купецького клану з північної Німеччини, який намагається зберегти свою велич на тлі соціальних змін, внутрішніх суперечностей та духовного занепаду. Роман розгортається із надзвичайною художньою майстерністю та філософською глибиною. "
Думаю, що книжка сподобається не всім, бо подій тут не так багато, як у динамічних романах. А ще тут багато описів: побуту, звичаїв ХІХ століття, міського середовища, характерів, думок.
Зате є глибина — психологічна й філософська. І от саме це мене захопило! 🔥
Манн дуже уважно розглядає кожного персонажа. Настільки тонко й детально, що ти буквально бачиш, як формується людина під тиском родини, очікувань, статусу. Ніхто не ставить діагнозів — але якщо цікавишся психологією, багато що «зчитується».
"Трапляється, людиною опановує такий пригнічений стан духу, що все те, що зазвичай його сердить і викликає в ньому здорову реакцію невдоволення, раптом починає томити його довгим, тупим, безмовним сумом."
"Гнівна зневага, яку Томас відчував до свого брата і яку той сприймав з задумливою байдужістю, виявлялася у ледь помітних дрібницях, як це буває тільки серед родичів, що недолюблюють один одного."
"— Серце моє, ти ж бо знаєш, що Господь створив мене для спокою і буднів... Такі люди, як я, не пристосовані до руху й перемін. Думаю, ви пробачите мені..."
Особливо боляче за тих, хто мав жити не своє життя. Наприклад, народився в купецькій родині й мусив продовжувати справу, навіть якщо мав талант до мистецтва. Таки нахили не цінувалися, людей ламали під очікування. І це щоразу закінчувалося трагічно 😢
«На світі є і будуть люди, що мають право цікавитися самі собою, пильно приглядатися до своїх почувань, — наприклад, поети, які вміють гарно і впевнено відтворити свій внутрішній світ і тим самим збагатити почуття інших людей. Але ми, люба моя, тільки звичайні купці, і наше самоспоглядання нічого не варте».
Цікаво було слухати і про шлюби — раціональні союзи з розрахунку: статус, посаг, вигода.
«До неї повернувся настрій, добре відомий з колишніх часів. Почуття власної значущості, важливості вибору, перед яким вона опинилася, свідомість, що знову настав той день, який зобов’язує її до великого чину в історії своєї родини, переповнювали її душу і змушували серце шалено калатати у грудях».
Жінок майже не питали про їхнє бажання, та й вони не уявляли, що можуть обирати. А коли в шлюбі не виникали почуття, батьки щиро дивувалися: «Хіба жити разом — недостатньо, щоб полюбити?». Розлучення дозволялись, але не через брак почуттів. А, наприклад, коли чоловік не міг утримувати дружину.
Взагалі, дуже багато чого цікавого з книжки хотілося б обговорити, тому вважаю її чудовим вибором для клубів.
Ну а фінал мене розчулив 💔
Автор ще й так його обіграв, але спойлерити не буду.
Радію, що прочитала (прослухала) — і точно хочу продовжити знайомство з Манном!
Рекомендую тим, хто любить родинні саги, психологічні драми й цікавиться історією та змінами суспільства. Якщо ж ви шукаєте швидкий сюжет і мінімум описів — не варіант. А я — кайфанула і від роману, і від начитки.
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись