Прочитала майже половину книги. І здається, я скоро витрачу всі запаси стікерів - так мені подобаються деякі формулювання.
Зазвичай я доповню відгук цитатами, але цього разу мені буде дуже важко обирати, бо відгук не може містити десятки цитат. Тому вирішила винести кілька в окремий допис.
Про минуле
Минуле – це не лише те, що з тобою сталося. Іноді - це те, що ти всього лише вигадав.
Ми постійно відтворюємо минуле. Ми – фабрики минулого. Живі машини минулого - саме так. Ми їмо час і виробляємо минуле. Навіть смерть нічого не вирішує. Людина відійшла, а її минуле залишилось.
Всі історії, що сталися, схожі одна на одну, кожна історія, що не сталася - не сталася по-своєму.
Про втрату пам'яті та смерть
Зрештою, наше тіло виявляється доволі милосердним: наприкінці - трошки амнезії замість анестезії. Пам'ять, що нас покидає, дозволяє нам востаннє погратися на вічних полях дитинства. Ще кілька вимовлених хвилин - як колись біля дому. Поки нас не покличуть востаннє.
Насправді першим, що зникає, коли починається втрата пам'яті, є саме ідея майбутнього.
«Хіба не дивно?» – сказав мені якось Гаустін, - що завжди помирають інші, а ми – ніколи?».
Про еміграцію
За кордоном люди старіють красивіше й повільніше, старість там милосердніша.
Бувають голоси, що одразу розповідають історію. То був емігрантський голос - зі старої еміграції.
Потім я ще думав собі, як йому вдалося так швидко подолати тугу за своїм болгарським минулим. Я занотував: якщо хочеш вижити в новому місті, потрібно відсікти своє минуле й кинути собакам.
Чи зачепило це вас так, як зачепило мене? ❤️🔥
#кт_цитати