Ви знаєте, як я чекала на цю новинку. Ви знаєте, як я люблю психологізм у прозі, і після кількох інтерв’ю з автором у мене було відчуття, що саме ця книга може стати моєю улюбленою в його творчості.
"Еміль не вміє спати. Взагалі. А його мама час від часу все забуває, не впізнає сина та не пам’ятає власного імені. Щоб їй допомогти, у Еміля є ритуал, якому треба слідувати до останнього слова.
Вдвох вони переїжджають туди, де їх ніхто не знає, — на засніжений острів, де доводиться жити у школі. І якось вночі у порожніх шкільних коридорах лунає дзвінок телефона. Еміль підіймає слухавку та впізнає голос брата, що помер кілька років тому: «Допоможи мені повернутися!».
Та як повернути того, хто помер? Як не втратити себе у світах, де між можливим і неможливим — тонка межа, а кожна помилка може коштувати життя? Що насправді забула мама Еміля? І чи варто їй це нагадувати? "
Але щось не склалося
Улюбленою залишається «Я бачу, вас цікавить пітьма» — бо мені ближчий саме той жанр (психологічний трилер з елементами містики).
А от «Книга Еміля» — це фентезі, а з цим жанром у мене стосунки складні. Спочатку мені все подобалося — багато психології, фантастики, дуже атмосферно. Але далі починається справжнє фентезі з багатошаровою міфологією, дивною мовою, істотами. Еміль тимчасово зникає і й стає важко читати, періодами змушувала себе.
Було навіть це неприємне відчуття, що я не дуже розумна 😸
Але після оглядів інших блогерів заспокоїлась: не тільки мені було не все зрозуміло. В якийсь момент я нарешті дозволила собі не намагатися думати, а просто читати і чекати, коли все пояснить автор. Поступово повернувся Еміль, а з ним і задоволення.
Що сподобалось:
Перш за все, психологізм. Головна тема книги — травма від втрати (дитини, брата, матері), стосунки батьків і дітей. Для Павлюка це автобіографічна історія, і це відчувається. В моєму психологічному каналі є фрагмент, який мене дуже зачепив.
Сподобалось, як він дуже просто, але влучно, описує важливі речі:
"Усе в цьому світі або заради любові, або через любов, або не має значення."
"- Чому треба вірити в якісь там пророцтва?
- Вірити треба в любов. Решту — враховувати. "
"Немає нічого важчого за ту порожнечу, що в серцях."
"Ти не вмієш брехати. Це велика цінність, не розгуби її. "
"Шлях до мрії важливіший за мрію. "
Окремий плюс — атмосфера дитинства в 90-х. Оці дрібні деталі побуту, шкільні спогади, шматок хліба, що його відгриз по дорозі додому — чіпляє. Ностальгую 🔔
Підсумок
Ілларіон Павлюк справді майстерно пише. І я вкотре радію, що в нас є такий письменник, у якого кожна книга — інший світ, інший жанр і інший досвід. Дуже хочеться, щоб ці історії екранізували 🎬
Кому варто читати "Книгу Еміля"?
Якщо ви фанат фентезі — думаю, це однозначний must-read.
Якщо не фанат — може зайти, може ні, але спробувати варто. Просто готуватися до історії, яка вимагає ресурсу і зусиль.
P.S. Щодо книжкового клубу: думала взяти роман на січень, але ще вирішуватиму разом з учасниками. Я зазвичай люблю підійти до книги ґрунтовно — історичне тло, символи, деталі, контексти. А тут, боюся, на клубі буде лавина запитань, на які я просто не зможу відповісти — а часу і ресурсу на занурення зараз мало.
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись