Читаючи цю книгу, відчувала цілий спектр емоцій: і захоплення, і ностальгію, і сум. Бо ця книга — про мій рідний Донбас 💔
"Ця книжка – про українські спільноти Донеччини та Луганщини, які діяли від початку 2000-х і до російського вторгнення 2014 року й існування яких російсько-радянський міф про Донбас заперечував. Про культурні простори, студентські середовища, українське село, розмаїті релігії. Про тих, хто хотів жити не в міфологізованому минулому, а у вільній демократичній Україні.
Ці спільноти були голосами нових, непострадянських Донеччини та Луганщини, вбудованих у всеукраїнський контекст; пробудженням приспаного (пригнобленого, винищеного, закатованого) українства.
Мета книжки – зробити відомою бодай частину їхньої історії."
Звісно, я багато чого впізнавала і згадувала — і мій рідний Донецький національний університет, і знайомі прізвища, і події, і навіть атмосферу тих років.
Але водночас дізнавалась багато нового, причому не тільки про історичні факти, але й про те, що відбувалось паралельно з моїм життям. Наприклад, цікаво було дізнатися історію фонду "Ізоляція", який надав старому заводу нове життя:
"Насправді Київ та Івано-Франківськ були не першими, хто в Україні почав надавати старим індустріальним просторам нове життя, перетворюючи їх на креативні хаби, ярмарки та модні тусовки. Першим був Донецьк."
Я чула про цей простір, але так і не навідала його (як і Донбас Арену 🥲). А ось про те, що на початку окупації в "Ізоляції" був літературний фестиваль — дізналася з книги (див. фото).
Особливо цінно, що книга розвінчує міф про Донбас як "проросійський" регіон. Катерина Зарембо показує зовсім іншу, українську Донеччину та Луганщину. Багато хто досі цього не усвідомлює. І ця книжка — чудова можливість побачити правду.
Наприклад, сто років тому 70% населення Донеччини говорило українською, а масштабний наступ на мову почався разом із Голодомором (див. фото). Взагалі мовному питанню авторка приділила багато уваги.
Також я раділа згадкам про наших письменників — як покоління Стуса, так і сучасних. Неодноразово згадувався Володимир Рафеєнко, іноді в дуже неочікуваних іпостасях (див. фото).
Якщо підсумувати, ця книга — дослідження з великою кількістю фактів і посилань на наукові джерела. Але вона читається як захоплива історія, сповнена болю й гідності.
Дуже раджу, і дуже хотіла б, щоб її прочитали всі українці. І дізналися, яким є справжній Схід України 🌅
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись