Книга не дуже динамічна, але глибока — автор занурює нас у психологію персонажів, прописує кожного з великою увагою до деталей. Особливо майстерно Кронін досліджує внутрішній світ жінки, яка мала три любові, але жодної — до себе.
"Три любові — три стихії — три етапи життя. Головна героїня Люсі Мур переконана у правильності своїх життєвих принципів і сформувала уявний план ідеального майбутнього. Вона горить любов’ю до своїх рідних і жертвує усім заради їхнього добробуту. Але чи її пристрасть не засліплює здорового глузду і не перешкоджає критичному мисленню? Чи гордість і самовпевненість звичайної жінки з палкою мрією про вишукане життя не руйнує омріяного сімейного щастя? У цій історії любов має свою ціну, як і життя заради ефемерного майбутнього, заради сподівань і нездійсненних прагнень."
Під час читання я і шкодувала героїню, і злилася на неї. Цю жінку хотілося і обійняти, і трохи «вставити мозок», і відправити в терапію 😕
Намагаючись "причиняти добро" близьким, відмовляючи собі у всьому під прапором любові, вона душила і чоловіка, і сина, не давала їм жити власним життям. Та й сама не жила.
"Пітер належав їй. Це був набагато міцніший зв'язок, ніж просто той, що є між матір'ю і дитиною."
"Ти все, що в мене є, і поводитись так у твоєму віці – це божевілля!"
"Вона проживала його життя не тільки в ті хвилини, коли він розповідав їй вечорами про свої великі звершення, а й упродовж свого робочого дня."
💪 При цьому, Люсі мала енергію й міцний характер. Шкода, що вона спрямувала цю силу не туди — та, мабуть, у ті роки жінці було складно десь проявитися.
"Вона так боролася, щосили прагнучи сформувати свою долю, досягти успіху. Усе робилося твердою рукою. Вона не була іграшкою пристрасті і не дозволяла випадковостей, завжди мала план."
"Хоча Люсі не усвідомлювала ніякого мучеництва, вона і справді жила так, ніби її переслідують, і цим переслідувачем була вона сама, замучена одержимістю своєю метою та самопожертвою во ім'я любові."
"Суть її життя полягала в цьому – відмовляти собі у всьому заради остаточного найбільшого задоволення. Ніяка жертва для досягнення цієї мети не була надмірною."
Текст читався легко, хоча подекуди оповідь здавалась затягнутою. Думаю, що сподобається тим, хто любить класику, психологію, глибокі емоційні історії.
А взагалі "Три любові" — мастрід для тих, хто ставить себе на останнє місце. В книзі максимально наглядно показано, до чого призводить жертовність, коли жінка обирає всіх — чоловіка, дітей, обов’язок — окрім себе самої. Хоча таким жінкам, скоріш за все, "не до книжок" 😣
"Та й не яскраві камінці вона знайшла, а лише попіл, яким посипала свою голову, і цей попіл був на її волосі. Вона навіть відчувала його смак – смак не здійснених надій."
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись