🤒 Вчора весь день провалялася з температурою в ліжку. Але й плюс знайшовся — прочитала «Ритуал» Адама Невілла.
"Четверо давніх університетських друзів вирішують відсвяткувати зустріч випускників і вирушають у похід запаморочливими пейзажами Швеції. Вже зрілі люди виявляють, що між ними лишилося небагато спільного, і що дужче вони намагаються налагодити стосунки, то сильнішою стає напруга. Втомлені й розчаровані друзі наважуються скоротити шлях через ліс, не уявляючи, які прадавні жахи приховує глушина. Стародавні боги, забуті ритуали і потойбічні створіння враз стають реальністю, і, щоби вижити, чотирьом чоловікам доведеться зазирнути в найтемніші глибини своєї душі."
😱 Це горор-горорний, справжній жанровий жахастик. Я не фанатка подібної літератури, але раз у кілька місяців полоскотати собі нерви можна.
Оцініть перший абзац книги. Ніякої прелюдії, все й одразу:
"І наступного дня також не покращало. Падав дощ, важкий і холодний, низькі сірі хмари повністю затулили тьмяне сонце. Вони остаточно заблукали. Але до невпізнаваності їхню подорож змінила саме мертвечина, що звисала з дерева. Усі четверо побачили її одночасно."
І далі темп тільки нарощується, напруга росте з кожною сторінкою, відірватися складно.
Роман складається з двох частин. Перша — пригоди в лісі — сподобалась мені більше. Атмосфера фатальних помилок, містики, старовинних ритуалів і присутності чогось потойбічного — просто супер 👍
Хочеться відмітити шикарні описи лісу:
"Усі ці незручності не давали їм побачити найцікавіше: раптові смуги боліт, кам’яні малюнки облич на стромовинах, прекрасні озера, дивовижну долину Москоскорсо, що залягла поміж скель ще за льодовикового періоду, беркута, який кружляв над нею, і краєвиди, в існування яких у Європі годі було повірити."
Друга частина має зовсім інший вайб, це переважно інші жахи — людська жорстокість. Таке я не дуже люблю. Але фанатам горору напевно зайде 🤷♀️
"Життя нікого не готує до зустрічі з цілковитим божевіллям."
Сподобалось, що присутня в романі і психологічна складова. Відірвані від цивілізації, друзі не лише борються за виживання, а й змушені подивитися правді у вічі: наскільки вони змінилися за ці роки дорослого життя, чи залишилось між ними ще щось спільне, ким вони є. Але все ж мені б хотілося, щоб рефлексій було більше.
"Це місце змітає всю ту напускну дурню. Тут важить єдине — вміння виживати. І декому це вдається краще за інших."
🎃 Загалом, «Ритуал» — дуже осіння, тривожна, атмосферна книжка. Для поціновувачів жанру — must read. Для тих, хто не надто любить горор, але хоче полоскотати нерви — теж хороший варіант.
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись