Помічна книга, яка мені дуже сподобалася. Вона написана простою мовою, для звичайних людей. Але практична й глибока.
"Чи ви помічали як часто думаєте «не судилося», «це просто прокляття» чи «мені ніколи не вдасться»? Спираючись на теорії транзакційного аналізу й багаторічний професійний досвід, психотерапевтка Марія Фабрічева пояснює, що такі думки швидше за все зумовлені життєвим сценарієм і психологічними заборонами, засвоєними ще в ранньому дитинстві. Також авторка демонструє, як історичні події XX століття, зокрема сталінський терор, вплинули на формування цих заборон на культуральному рівні, аналізує, як ці заборони вплинули на систему виховання та соціальні норми та досі обмежують наше мислення і поведінку."
❌ Авторка розповідає про заборони, які ми несвідомо засвоюємо ще з дитинства — від батьків, суспільства чи через історичні події: голодомори, репресії, війни. Марія показує, як ці заборони впливають на наше життя зараз, і головне — що з цим робити.
У книзі є:
✔️ чек-лісти для того, щоб визначити у себе певні заборони;
✔️ вправи, які допомагають їх опрацювати;
✔️ щирі історії самої Марії, її особистого досвіду.
Мені сподобалося, що авторка пише не лише як психолог, з позиції зверху, а ще як людина, яка сама проходила крізь ці заборони. Її сімейна історія часом читається як справжній роман. Впевнена, що Марії було непросто написати так відверто написати про себе 💔
Цінно, що книжка зачіпає і культуральний рівень. Для мене це було пізнавально. І взагалі дуже важливо, що книга від української авторки, про наш контекст 🇺🇦
"Культуральний сценарій відбито й у цінностях поколінь, які формуються на основі великих подій і потрясінь, соціальних гасел і дефіциту — тобто того, чого бракує. У СРСР це були не тільки товари й продукти, а також інформація, свобода, право бути собою, живе довірливе спілкування… Усе це відбивалося в сімейних посланнях на зразок «Терпи», «Не висовуйся», «Знай своє місце».
Таке суспільство намагається перекрити травми поколінь масками мазохізму (сприймаючи біль і приниження за справедливе ставлення до себе) або ригідності (вияв холодності, відстороненості, приховування своєї вразливості). Покоління, позбавлене важливості, не може передати нащадкам здорову формулу. Позбавлене самоцінності, воно передаватиме острах і покірність. "
"Поколінню міленіалів (народжені в період 1980‒1996 років) дісталося відчуття відірваності від коріння й повна відсутність так званої розкоші поколінь (old money) — того, що передають у спадок на матеріальному й нематеріальному рівнях. Це те саме багатство поколінь: переданий у спадок земельний пай, міцний фінансовий бізнес або маленький затишний ресторанчик, пекарня чи аптека. Це знання й навички, що допомагають досягати успіху, відчувати гордість за історію сім’ї, а також зберігати, примножувати й вільно розпоряджатися тим, що справедливо вам належить. "
Я впізнала себе у кількох випадках (наприклад, у забороні на важливість) і знайшла багато корисного, хоча й раніше читала чимало з психології. Точно буду ще до неї повертатися, робити вправи ✍️
"Здорова важливість передбачає вміння фокусуватися на своїх потребах, формулювати власні бажання, відмовляти в тому, чого не хочеться, й пояснювати, що з вами можна робити, а чого — ні. А ще — комфортно для себе витримувати моменти, коли увагу спрямовано не на вас. Це не означає, що ми маємо задовольнятися малим, не хотіти більшого й не прагнути кращого — навпаки: такі гасла свідчать саме про втрату важливості, перемикання з однієї крайності на іншу."
Тож раджу книгу і тим, хто тільки починає знайомство з психологією, і тим, хто вже в темі. Особливо якщо у вас немає власного психолога. Ця книга може стати дуже потрібним інструментом для самопізнання, рефлексій й внутрішньої роботи.
А ось тут можете подивитись як книгу обговорюють Вовчиці
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись