Книга в цілому мені сподобалась. Правда, початок дещо повільний.
"Одного разу Жонатан Тув’є прокинувся і виявив себе прикутим до скелі в ущелині, сповненій крижаного холоду. Поряд він побачив свого вірного пса і двох незнайомців. Троє чоловіків розпочали люту боротьбу за виживання, поступово втрачаючи людську подобу. Та найстрашнішим з усього став тягар особистої таємниці кожного з них, ретельно прихованої глибоко всередині… Бездоганно, як завжди у Франка Тільє."
Але потім все різко міняється: темп шаленіє, напруга зростає, несподівані повороти сюжету стаються один за одним.
🤢 Є дуже тригерні, навіть огидні моменти — якщо не любите таке, то краще не читати. Є і моменти рефлексій.
"...ця печера проникає всередину кожного з нас. Углиб горла, у наші нутрощі. Вона не дозволяє собою володіти, натомість сама володіє нами. Послухай, як вона співає, послухай як глузуй з нас. Якщо ми хочемо звідси вибратися, потрібно боротися з нею щосекунди."
"Ти завжди запитувала, чому я займаюсь альпінізмом. Знаєш, великі труднощі допомагають сховатись від менших. Кожен з нас в якийсь момент свого життя підкорює свій власний Еверест."
"Це він насправді навчив мене альпінізму. Це він вперше у моєму житті дав мені зрозуміти, що сам факт досягнення вершини гори важить значно менше, ніж те, як саме ти цього досяг."
В деякі події я не дуже повірила, але попри все читати було цікаво. Буквально проковтнула книгу і не помітила, як дійшла до кінця.
🔥 Якщо любите психологічні трилери з моторошними деталями та неочікуваними поворотами — думаю, зайде. Подивимось, що в середу скажуть учасники нашого книжкового клубу.
Думаю, що ще повернуся до Тільє, коли знов захочеться напруженого трилеру. А поки планую від них трохи перепочити.
#кт_відгук
Книготерапія 📗Підписатись