🌲 Це унікальна історія японського лейтенанта Оноди — людини, яка буквально загубилася у часі й просторі на маленькому філіппінському острові. Онода — такий собі сучасний Робінзон Крузо через абсурдну вірність обов’язку. 30 років у джунглях, із переконанням, що війна ще триває…
На краю світу, серед лісів і гір Філіппін, розгорнулась історія, замкнута в часі та загублена в просторі. Кінець 1944 року, військова поразка змусила японську армію відступати з острова Лубанґ. Лейтенант Хіро Онода отримав наказ – за будь-яку ціну утримувати острів до повернення Імператорської армії. Є лише одне правило: заборонено гинути від власної руки. У випадку, якщо вас захопить ворог — ввести в оману. Так розпочалася подорож Оноди – мандрівка крізь кілька десятиліть вигаданої війни.
У книзі «Сутінки світу» Вернер Герцоґ увічнює роки абсурдної боротьби Оноди. Солдата, який серед павутини вигаданих битв, сліпої віри в ілюзорну імперську честь і реальних фізичних випробувань, втрачав в собі найважливіше — людину.
Історія невелика — буквально на один вечір. Не можу сказати, що вона мене зачепила, особливо сюжетно. Це не стільки про динаміку подій, скільки про атмосферу абсурдної боротьби, про людську віру, яка межує з божевіллям 🤷♀️
З переваг — книга філософська, є цікаві метафори, гарні описи природи, особливо джунглів.
Де пролягає межа між справжнім і спогадом про нього? Він постійно загадувався над питанням, чи не міг його нескінченний марш джунглями бути ілюзією? Він пройшов багато мільйонів кроків і збагнув: теперішнього немає і бути не може. Кожен зроблений крок — уже в минулому, а наступний — у майбутньому. Нога відривалася від землі в минулому і ступала в болото в майбутньому. Де ж тоді теперішнє?
Час і джунглі. Джунглі не визнають часу. Вони як двоє рідних людей, що стали чужими. Єдине, що їх єднає, — взаємна зневага.
🤔 Тож книга може стати підґрунтям для роздумів — особливо про межу між переконанням і реальністю.
Книготерапія 📗Підписатись