Це невелика за обсягом книга — її можна прочитати за вечір. І поринути у вир почуттів 💔
"Вона - дружина фермера і мати двох дітей. Він - самотній фотограф, який весь час мандрує світом і вважає себе за останнього ковбоя. Вони зустрілися цілком випадково і відразу зрозуміли, що шукали одне одного з давніх-давен. А знайшовши - розлучилися навік. Доля подарувала їм лише чотири дні, і за цей короткий час вони встигли прожити ціле життя, сповнене найяскравіших митей.
"Мости округу Медісон" - не просто любовний роман. Це історія людей, які з двох "я" створили нову істоту "ми" і відтоді вже не існували поза нею."
Мова в книзі — прекрасна, метафорична, щемка. Подекуди мені хотілося плакати, і я знаю, що багато хто дійсно ридає, читаючи її. Я втрималась — можливо, на фоні всього, що відбувається зараз у нашій реальності, події з книги не видаються настільки трагічними.
🤷♀️ Та й сама любовна історія викликала в мене суперечливі думки. Вона описана як велике, неземне кохання.
"У цьому непевному світі така певність випадає лише раз і ніколи не повторюється, хоч скільки життів ти проживеш."
"Я вдячний долі за те, що принаймні зустрів тебе. Ми могли промайнути одне повз одного, наче часточки космічного пилу."
"Я робилася цілком безпорадною, коли він оволодівав мною. Не слабкою, ні. Я не відчувала слабкості. Я просто була до краю переповнена його абсолютною емоційною та фізичною силою. Одного разу, коли я пошепки сказала йому про це, він відповів: «Я дорога, і я пілігрим, і всі вітрила на світі»."
🤔 Колись я б, напевно, повірила в це неймовірне кохання. А зараз дивлюся крізь призму досвіду, знань з психології та нейробіології, і думаю інакше. Це просто хімія та сильна закоханість, причому у вигаданий образ, яка не мала змоги перерости у щось більше.
Коли не проживаєш поруч з людиною будні, не стикаєшся з реальністю, то легше зберігати й роками ідеалізувати образ. Але хто знає, що було б з почуттями, якби вони все ж ризикнули бути разом?
"Якнайкраще про нас сказав сам Роберт: «Ми перестали бути окремими особистостями і разом створили третю істоту». Відтоді ніхто з нас не жив незалежно від тієї істоти. Але їй судилося блукати світом."
"Колишні мрії були добрі. Вони не здійснилися, та я радий, що мав їх"
❤️ Тож якщо вам хочеться щемкої, повільної, чуттєвої історії, без гостросюжетних подій, але з красивою мовою й почуттями — раджу. Іноді саме такі книги потрібні.
Книготерапія 📗Підписатись