Вже з анотації книга здалася мені цікавою, і мої очікування повністю виправдалися.
"Одного, здавалося б, звичайного дня, ви прокидаєтеся, п’єте каву і рушаєте у справах. Проте за порогом дому знаходите дивну дерев’яну коробочку. У ній зберігається ваша доля: відповідь на запитання, скільки часу вам ще лишилося прожити.
Від фешенебельних будинків у передмістях до наметів у пустелях — кожна людина на кожному континенті отримує таку ж скриньку. В одну мить світ охоплює колективна паніка. Звідки вони? Що означають? Чи є правда в тому, що вони обіцяють?
Коли суспільство розколюється й об’єднується, сповнюється упереджень і шукає вихід, кожна людина постає перед бентежним вибором: чи хоче вона знати, скільки часу їй відміряно? І що вона робитиме із цим знанням?
«Мірило» описує світанок нового світу через групу з восьми героїв, чиї рішення та долі переплітаються: найкращі друзі, об’єднані спільними мріями; друзі по листуванню, які знаходять підтримку одне в одному; пара, яка думає, що їм нема куди поспішати; лікар, який не може сам себе врятувати, і політик, чия скринька стає «пороховою бочкою» і змінює все."
📕 Враження від читання цієї книги нагадали мені враження від «Дев'ять життів Роуз Наполітано». «Мірило» теж не написана якоюсь вишуканою мовою, але читається легко, з захопленням. І провокує багато питань.
Про що книга
У центрі сюжету історії кількох персонажів, які по-різному реагують на нове знання, визначають пріоритети, рефлексують.
«Коли правду про струни визнали всі, окрім незначної когорти безбожників, перед людством відкрився новий світ. Сад, у якому більшість жителів відкусили спокусливе яблуко правди, а решта були надто налякані, щоб на це наважитись.»
«Він просто не міг відмовитись від запропонованого йому знання. Тож відкрив скриньку, виміряв струну за допомогою домашнього калькулятора і з'ясував, що він був повністю і безповоротно в дупі.»
«— Але в Італії, гадаю, ми вже давно це осмислили. Для нас давно мистецтво — на першому місці, їжа — на першому місці, пристрасть — на першому місці, — пояснила вона, обвівши рукою крамницю. І для нас сім'я вже була на першому місці. Нам не потрібні були струни, щоб вказати на найважливіше в житті.»
«Найбожевільніше те, що я навіть не хотіла цього, поки не усвідомила, що можливо не зможу цього мати. Неначе двері зачинились простісінько перед носом, перш ніж я змогла по-справжньому роздивитися те, що було всередині.»
Звісно, під ударом й стосунки — з родиною, коханими, друзями.
А ще ми спостерігаємо наслідки нової реальності — розшарування суспільства, дискримінації та зростання соціальної напруги.
Роман змусив мене задуматися над важливими питаннями:
❓Чи хотіла б я знати скільки мені залишилось? (ні)
❓Чи відкрила б я коробочку? (не хотіла б, але не знаю, чи втримала би невизначеність)
❓Чи вплинуло б це знання на мої стосунки та самореалізацію? (ні, бо вже вплинула війна)
Багато з піднятих в романі питань і викликів ВЖЕ постали перед нами, коли почалася війна.
Ми усвідомили, що життя може раптово закінчитись і почали його переосмислювати. Саме через це так багато людей розлучилися. Або почали реалізовувати те, що давно задумано — як от написання книги (не згадала про це тут, але автори поділилися, що війна стимулювала).
📌 Дехто з нас дійшли і такого висновку:
«Нещодавно одна незнайомка сказала мені, що не хоче гаяти час на смуток. Просто хоче прожити якомога найповніше життя. І я думаю, що це також хороше мірило.»
Тож мені, і думаю, багатьом українцям це близько.
Фінал та оцінка
Переплетення історій персонажів, повороти сюжету та фінал мені також сподобалися. Хоча відповіді на головне питання про походження загадкових коробочок немає, і це може когось розчарувати, для мене це не зменшує цінності книги. Основна її сила — у питаннях, що вона ставить перед читачем і бажанням їх обговорити. До речі, я б з задоволенням пішла на такий клуб.
Оцінила «Мірило» на 9 ⭐️ з 10.
Книготерапія 📗Підписатись