Марксизм народився як критика готових схем. Його сила в здатності розглядати суспільство через конкретні умови, матеріальні відносини та боротьбу класів. Проте в міжнародному комуністичному русі досвід уже здійснених революцій дедалі частіше перетворювався на готовий зразок для наслідування.
Для Кореї така модель мала очевидні межі.
Після японського колоніального панування країна пережила розділ, війну та масштабне руйнування економіки. КНДР залежала від допомоги СРСР і Китаю. Усередині партії зіштовхувалися різні політичні угруповання, пов’язані з радянським, китайським і корейським комуністичним досвідом. На цьому тлі Кім Ір Сен поступово концентрував політичну владу.
У 1955 році він виступив із промовою «Про усунення догматизму і формалізму та встановлення чучхе в ідеологічній роботі». Кім Ір Сен вимагав застосовувати марксизм-ленінізм відповідно до конкретних умов Кореї та відмовитися від механічного копіювання досвіду інших соціалістичних країн.
Формула звучить цілком переконливо:
вивчати чужий досвід — застосовувати його творчо — виходити з власної реальності.
Для Кім Ір Сена «самостійність», вона ж Чучхе, означала цілком практичну річ: Москва й Пекін не повинні перетворити корейську революцію на власний політичний додаток.
На цьому етапі чучхе можна розглядати як принцип революційної самостійності.
Корея мала власну історію, власну соціальну структуру та власні суперечності. Радянський чи китайський досвід не міг автоматично стати корейською політичною практикою. Теорія мала пройти через конкретну матеріальну дійсність країни.
Але самостійність має внутрішню тенденцію до абсолютизації: ставши принципом, вона прагне підпорядкувати своїй структурі все буття.
Спочатку вона стосується ідеології. Потім економіки. Далі армії, державного будівництва та міжнародної політики. Принцип, який починався як вимога не копіювати чужу революцію, поступово стає фундаментом окремої системи.
Разом із цим змінюється і політична конструкція.
Маси, партія, держава, народ і керівництво дедалі тісніше пов’язуються між собою. Самостійність революції поступово починає означати самостійність організованої політичної сили, а згодом — самостійність усієї держави.
Кім Ір Сен починав із доволі марксистської претензії: революція не повинна мислити чужими готовими формулами.
Далі ця теза почала жити власним життям.
І саме за цим перетворенням варто стежити у майбутньому розвитку суспільних відносин КНДР.
🌟РевДем