У машині Ірка знов пристала до мене зі своїми питаннями.
— Я так розумію, у вас розмова пішла не в той бік? Чи в той? — підмигує вона і нарешті рушає. Сьогодні ми на її машині були.
Я відкинулась на сидіння, дивилась у лобове скло, але бачила не дорогу. Я бачила його. Його злі очі. Його руки, і його слова про покарання.
— Ой не знаю, Герман...я навіть не знаю що сказати Ір. Герман, він так раптово у моєму житті з'явився...мені зовсім не до нього. Мені треба думати, де гроші брати на адвокати...ще і фото ці, а він...він коли з'являється я взагалі думати не можу. У нього така енергетика...
— О, це вже я чула, — перебила і розсміялась подруга.
— І про енергетику і про те, що у тебе ноги перед ним самі роз'їдзжаються, — все не переставала вона.
— Що там твій Золотов? — різко перевела я тему, бо Ірку починає нести.
— А що з ним?
— Це ти мені скажи...
— Не відчепився він, поки номер свій не дала, і зустрітися сьогодні пообіцяв...
— А ти що? Тобі ж він наче подобається?
Ірка на секунду стала серйознішою. Руки на кермі, погляд на дорозі, але голос — вже без сміху.
— Ну він веселий..і у ліжку просто бог. Але ж я його типу в універі відшивала, а зараз він лише отримав що хотів, і я не знаю як то все сприймати...та і взагалі, я ще з Сергієм толком не розішлася, я ще досі у нього живу і він ще досі мене своєю дівчиною вважає...
— То ти боїшся що для Золотова просто як галочка, і що він типу просто хоче помститися?
— Я не знаю...важко сказати... — Ірка замовкла