Російські атаки вкотре принесли в українські міста те, що неможливо забути: страх, сирени, ненависть. І найстрашніше - знати, що для когось цей день став останнім. Де повинні були бути будинки і за ними ціла історія поколінь, дитячий сміх на майданчиках… там більше немає кроків.

Немає слів, здатних повернути людину додому. Не існує виправдання ненависті, яка все сильніше приходить до нас щодня.
Тому сьогодні ми просто схиляємо голову. За кожним життям, яке мало тривати.
За кожним голосом, який мав ще прозвучати. За кожним «я скоро буду вдома», яке так і не стало правдою.

Пам'ятаймо. І бережіть себе.

---
🌻Злість можна надсилати сюди:
- збір на дрони
- поточний Rusoriz

Photo by МВС #inari_public