Репортер: Пане держсекретарю, щодо звільнення Росії від санкцій. Сенатор Тед Круз сьогодні назвав це великою помилкою, яка вигідна лише Путіну. Що ви на це скажете?

Держсекретар Рубіо: Ну, є й інші країни. Проблема в тому, що ці санкції стосувалися не лише Росії. Вони передбачають мита проти низки країн — наприклад, Індії та інших. Тож, думаю, президент хоче взяти 60-денний період, щоб проаналізувати, що означатиме запровадження і санкцій, і мит для світової економіки і навіть для економіки США. Думаю, коли закон ухвалювали, однією з причин, чому до нього внесли можливість звільнень, було розуміння, що знадобиться час, щоб це вивчити. Зважаючи на все, що зараз відбувається у світі, зокрема тиск на світове енергопостачання — не лише через Іран, не лише через Ормузьку протоку, а й дедалі більше через атаки хуситів на Саудівську Аравію та через війну між Україною і Росією, де б’ють по енергетичній інфраструктурі. І це теж впливає на світові ціни.

Тож, думаю, усе це треба враховувати і зважувати одне з одним. А ще є такі країни, як Індія, яка добровільно диверсифікувала свій енергетичний портфель, але досі отримує значну частину енергоносіїв із Росії, бо переорієнтуватися з дня на день складно. Але водночас вона — важливий союзник і партнер Сполучених Штатів. Тож нам потрібен цей час, щоб усе це вивчити і зрозуміти, яке поєднання буде правильним.

Репортер: Через це звільнення і дизельну угоду вас критикують за те, що ви, по суті, даєте Путіну щось задарма — робите Путіну подарунки. Що ви на це відповісте?

Держсекретар Рубіо: Ну, цей дизель так чи інакше продали б. Тобто дизель, який продаватиме Путін, вони так чи інакше вивели б на світовий ринок. Різниця лише в тому, скільки з нього отримають Сполучені Штати. Тож — але це не безпрецедентно. Якщо пам’ятаєте, кілька місяців тому, коли під загрозою була Ормузька протока, ми також на 60 днів звільняли від санкцій російську нафту.

Тож так, ці конфлікти у світі починають накладатися один на одного, і вони впливають не лише на світові ціни на нафту й дизель, а й на економіку загалом. Тобто ми, Сполучені Штати, платимо більше, ніж хотілося б будь-кому з нас, але подивіться на деякі інші країни світу — вони на межі кризи. Тож усім цим треба делікатно керувати і працювати з цим, бо все це зараз сходиться разом. Ідеться вже не лише про Ормузьку протоку. Це й те, що відбувається із Саудівською Аравією, і невизначеність, яку це створює. Це й те, що відбувається між Росією та Україною, і обмеження, які це накладає на світове енергопостачання.