#рецензія_на_книгу

Останній місяць в Херсоні та за переїзду я тільки й робив, що далі потроху читав «Історію облоги Лісабона» Жузе Сарамаґу. Думаю, не дарма обрав її прочитати саме в цей проміжок часу свого життя.

Ця книга — роман про своєрідного коректора книг, який в стані «афекту» змінив цілу національну історію, прописав слово «ні» замість такого собі «звісно». Помилка була знайдена, життя продовжилось, однак знайшлась жінка, яка вирішила заохотити його написати іншу історію. Ту, яку він змінив.

Прекрасна робота, яка справді зачепила мене, нагадуючи з кожною сторінкою скількох помилок і сам я припускався пишучи книгу. Скільки їх є, та скільки їх ще доведеться виправляти. Сарамаґу просто напросто мені нагадав, що помилки не є тим, чого варто соромитися, а іноді є й тим, що додає хисту, власного характеру тексту. Можливо, саме цих слів мені не вистачало довгий час. Та й досі не вистачає, доки я досі хапаюсь за голову, чи вийде одного дня нормально видати й свою книгу.