Post #433
46
Channel Public Channel
💚 - Subscribers
- 44
- Photos
- 291
- Videos
- 53
- Links
- 306
Recent Posts 20 shown
Post #432
28
Post #431
17
Друзі, я трохи випала з віртуального життя в реальне. Всі кому обіцяла вп сюди і на інші канали скину. Ви мені пости не винні.
Вибачте какашку.
💚💚💚Філософія жиmmя💚💚💚
Telegram 💚💚💚 Філософія жиmmя💚💚💚 Життєві цитати для вашого настрою. Вибачте какашку.
💚💚💚Філософія жиmmя💚💚💚
- ❤🔥 1
Post #430
28
Post #429
87
Post #428
70
Post #427
47
Post #426
42
Post #425
34
Post #424
33
Post #423
28
Forwarded from Містичні історії (Anna)
ВИВІСКА
Вивіска придорожнього мотелю яскраво горіла в ночі, приваблюючи випадкових метеликів і випадкових подорожніх.
«В'ялий огірок, — Метт прочитав назву мотелю, спантеличено піднявши білясті брови, — хто ж вигадав таку назву?»
М.S.😈
На заході людства📖
Вивіска придорожнього мотелю яскраво горіла в ночі, приваблюючи випадкових метеликів і випадкових подорожніх.
«В'ялий огірок, — Метт прочитав назву мотелю, спантеличено піднявши білясті брови, — хто ж вигадав таку назву?»
Утім, це була єдина ночівля на сотні миль довкола, і вибирати особливо не доводилося. Чоловік залишив свою машину на стоянці й, голосно гримнувши дверцятами, що заїдали, пішов до споруди, яка висисила у темряві, ховаючись за пеленою дощу. Коли Метт дістався дверей до холу, на ньому не залишилося жодної сухої нитки.
На ресепшені його зустрів, як і належить у таких закладах, напівп'яний дідок потертого вигляду, типовий американський деревушник. Він окинув поглядом новоприбулого і, сплюнувши просто на дощату підлогу, протягнув скрипучим голосом:
— Місць немає!
— Але…
— Немає місць!
Метт обернувся, подивившись у вікно на пелену дощу, що стояла стіною. Їхати кудись в інше місце за таких умов було б самогубством.
— Хоч бар тут є? — стомлено видихнув він.
Дідок, не сказавши ні слова, кивнув на самотні обшарпані двері й упирився поглядом у якусь замаслену газетенку. Здвигнувши плечима, невдачливий пожилець перетнув невеликий хол і штовхнув скрипучі двері, наміряючись перехилити пару склянок скотчу й після цього заночувати в машині. Звісно, перспективи сумнівні, однак усе краще, ніж провести ніч на хиткому триногому стільці біля барної стійки.
Бар зустрів Метта приглушеним світлом червоних ламп і приглушеним блюзом, що лунав із музичного програвача древнього зразка, який тільки дивом зберігся в цьому богом забутому місці. На диво, тут було не так огидно, як припускав чоловік: тут було чисто, хоч і потерто, м'яке світло й приємна музика вселяли довіру, бармен, худорлявий чоловік середніх років зі скуйовдженою сивіючою шевелюрою, був тверезий і протирав вимиті склянки чистою ганчіркою. До того ж за барною стійкою сиділа молода симпатична дівчина, правда, така ж мокра, як і Метт. Заправши за вуха довге руде волосся, що потемніло від води, вона задумливо бовтала трубочкою вміст своєї склянки, напівголоса переговорюючись про щось із барменом.
Метт підійшов до барної стійки.
— Який віскі є? — запитав чоловік, витягаючи з кишені гаманець.
— Є кращий, є гірший, — усміхнувся бармен, відставляючи убік чисті склянки.
— Давайте кращий, — посміхнувся у відповідь Метт і відрекомендувався.
Сидіти їм ще довго, тому чоловік мав намір скоротати час бесідами з тими, кого бачить уперше й востаннє.
— Лідія, — посміхнулася дівчина, поправляючи мокре волосся.
— Том, — сказав бармен приємним хрипким голосом, виставляючи на барну стійку склянку з золотистим віскі та кількома кубиками льоду.
Тим часом Лідія та Том продовжили свою бесіду.
— Це правда, усе саме так і було, — здвигнула плечима дівчина, відпиваючи зі своєї склянки, — хочеш вір, хочеш — ні.
— Та ні, — усміхнувся Том, протираючи барну стійку. — Скільки там жив, нічого подібного не чув. Я вже швидше повірю в розповіді Сміта про зграю кровожерливих зомбі-кошенят!
— А про що мова? — запитав Метт, пригубивши пару ковтків віскі, який, як виявилося, був не таким уже й «кращим».
— Та ми жили раніше в одному місті, буквально в парі кварталів один від одного. Погода не цукор, от і вирішили, як у походах, розповідати страшні історії, пов'язані з нашим містом. Ну а ти знаєш якісь страшилки, Метте? У нас обох запас уже вичерпався.
Чоловік, запустивши руку у волосся, задумався.
— Чув я одну історію, — задумливо протягнув він, роблячи черговий ковток. — Коли я був маленьким, я почув від сусідських хлопчаків, що під нашим містом існує ще одне, яке дзеркально копіює під землею те, що знаходиться над землею, з різницею тільки в тому, що ходять там догори дриґом, а замість неба — тверда порода. Там зовсім немає кисню, але тим, хто населяє це місто, повітря не потрібне, бо живуть там мерці.
М.S.😈
На заході людства📖
- 🔥 1
Post #422
33
Post #421
109
Post #420
48
Forwarded from ВУСАТІ ПУХНАСТИКИ 🐾
Коли тато вперше в житті 🐾🫶🦁🦁 залишився на няньках сам. А малий пустун влаштовує повний карколомний галас нам.
Один швидкий кидок лапою — і порядок наведений знову!
ВУСАТІ ПУХНАСТИКИ 🐾
Не забуваємо ставити вподобайки Пухнастикам ↩️
Запрошуйте до нас своїх друзів та знайомих
Один швидкий кидок лапою — і порядок наведений знову!
ВУСАТІ ПУХНАСТИКИ 🐾
Не забуваємо ставити вподобайки Пухнастикам ↩️
Запрошуйте до нас своїх друзів та знайомих
- ❤ 3
Post #419
58
Post #418
51
Post #417
40
Post #416
180
Post #415
52
Post #414
54
About this channel
- How can I read @filosofiyazhittya without a Telegram account?
- TGViewer shows the public web preview Telegram publishes for 💚💚💚 Філософія жиmmя💚💚💚: recent posts, photos, videos and the subscriber count, with no app, login or account.
- How many subscribers does 💚💚💚 Філософія жиmmя💚💚💚 have?
- 💚💚💚 Філософія жиmmя💚💚💚 (@filosofiyazhittya) has 44 subscribers on Telegram, refreshed roughly every 30 minutes.
- Does 💚💚💚 Філософія жиmmя💚💚💚 know I viewed it here?
- No. Public channel previews carry no viewer identity, and TGViewer has no accounts or tracking of what you look up.