— Це ти, — ще раз повторив Шаах, не зводячи з мене гострого, майже фізично відчутного і ненависного погляду.

— Це не я! — тремтячим голосом промовила я. — Це не моє обличчя, це якась жахлива помилка! Я вперше бачу цей портрет, і я ніколи не тримала в руках зброї! Але ж прокляття, ця жінка страшенно схожа на мене, — похитала я головою, — але це точно не я!

Шаах не відповів, і його мовчання було страшнішим за будь-які крики. Він зробив крок уперед, скорочуючи відстань між нами, і його долоня, гаряча, шорстка, з виразними мозолями від руків’я меча, владно лягла мені на чоло. Ця рука була величезною, як лапа звіра чи якогось монстра, а пальці були страшенно холодні, і від них поширювалося дивне тремтіння, напевно, так проявляла себе його магічна сила. І я навіть могла уявити, як ця рука одним стисканням могла розчавити мій череп, тому що сила в цьому чоловікові відчувалася дуже велика.

— Зараз ти все згадаєш, — прошепотів він, і в його голосі геть не було сумніву...

👇👇👇
https://booknet.ua/book/nebezpechne-kohannya-alfi-b460416