Дивовижно, як одна зміна іконки раптом змушує всіх перейматися дизайном.

Очевидно ось що: це не була якась нова революція в графічному дизайні, і вона не започаткувала новий тренд. Просто це було щось інакше, щось не таке «дієтичне». Саме так Spotify привернув увагу всього світу — блискучою та банально простою диско-кулею.

Звідки стільки уваги? Іконка настільки хороша чи настільки погана, що заслуговує на таку масштабну дискусію? Та ні. Вона просто змогла вирізнитися на тлі всього, що зараз борсається в болоті ШІішних рішень.

І ця історія з новою іконкою Spotify (яку вони зробили на честь 20-річчя) повернула мене до головної думки про дизайн в епоху ШІ: «Емоційний зв’язок, який створює ваш продукт і його дизайн, завжди був ключем до успіху. А тепер він стає головним секретом успіху, що вирізняє дизайн і продукт».

Спершу я написав про це у випуску XXV, а потім у великому дослідженні теми, що вийшло статтею Feelings Are the New Features. Висновок такий — емоції стають справжнім показником якості.

Для кожного з нас ШІ стає інструментом-підсилювачем, що пришвидшує наш крафт. Але ми не можемо віддавати йому тупо ВСЕ. І стає сумно, коли відкриваю LinkedIn і читаю тексти, цілком і повністю написані ШІ. Короткі речення. Звороти «це не А, це Б». Тощо. І вже немає індивідуальностей — усі вони загубилися в болоті одноманітності.

Ні, як ви знаєте, я прихильник ШІ і впроваджую його в роботу всюди, де тільки можу. Власне, 90 % моєї роботи зараз відбувається не у Figma, а в ШІ інструментах.

Але дійшло до того, що ми перейшли Рубікон одноманітності. І дехто вже піднімає повстання. Цей рух назвали «Stop the SLOP!» — і він уже має перших лідерів і набирає дедалі сильніших обертів. Окрім того, зустрічаються такі дописи лідерів думок: «Усе, що зроблено цілком ШІ, сприймають як «дешеве» й «не варте уваги».