Лєві зацікавився анархізмом ще з юного віку, адже не бачив інших альтернатив, окрім свободи та рівності для всіх людей. Перша наша зустріч відбулася ще в 2020 році: за його ініціативи ми ходили малювати символічне графіті на честь політв’язнів-анархістів лукашистського режиму. Він був товаришем, на якого можна було покластися, якому можна було довіряти та від якого завжди очікувати підтримку. Лєві брав відповідальність не тільки за себе, а й за близьких. Навіть не маючи власних ресурсів, він намагався допомагати іншим. Для нього була важливою справедливість, якої так не вистачало навколо. Він умів слухати, бути поруч, коли це було найважливіше. У ньому було щось справжнє — турбота без пафосу, гумор навіть у складних ситуаціях і вміння бачити в людині передусім людину.
я не можу, не вмію і не хочу не помічати ці проблеми. о, таааак, мені важливіше помічати це все і якось протидіяти, щось змінювати у кращу сторону, допомагати людям, аніж стояти осторонь від подій, бо мені болить якщо я проходжу повз і закриваю на цей безлад очі. так, хай я і не маю роботи, не маю антидепресантів та і їжі майже також й ледь живу, та мені головне щось у цій системі змінювати, викорінювати, бо саме і з цього й треба починати. з себе. як би погано не було. я маю. і ти також, якщо тобі не всеодно. (с) лєві
Ми втратили справжнього товариша, але його пам’ять та добрі наміри будуть жити разом з нами: у наших діях, у наших розмовах, у нашому прагненні до кращого — він буде поруч.
Спочивай із миром, Лєві 🕯🏴